Що таке відповідальність? Це здатність конкретної людини, а також групи людей або організації відповісти за взяті на себе зобов’язання.
Відповідальність – це в будь-який, навіть самої важкої ситуації зробити все, від тебе залежне, чи не покладаючи свої проблеми на оточуючих. При цьому тримати відповідь за свої дії або бездіяльності, за доведення розпочатого до кінця, а також за отриманий результат.
Що таке відповідальність? Це готовність зробити все необхідне, взявши ініціативу у свої руки. Зазвичай це під силу людині виконавчому, акуратному і надійному.
Відповідальність є об’єктивною обставиною. Вона має різні види, напрямки та форми. Існує податкова відповідальність, громадянська, батьківська, ділова і т.д.
У повсякденному житті суб’єктивна обов’язок, яка покликана відповідати за вистави, вчинки та їх наслідки, знаходить різноманітні прояви. Вона виражається через:
– відповідальність батьків за своїх дітей;
– трудову діяльність (керівник завжди відповідає за дії своїх підлеглих);
– дозвіл конфліктних ситуацій, коли самостійно приймаються рішення і ситуація береться під контроль;
– військову службу (при постійній відповіді командира за вчинки і життя своїх підлеглих);
– виконання зобов’язань, коли будь-яке взяте на себе справу намагаються виконати найкращим чином і у встановлені терміни.
Що таке відповідальність? Це, перш за все, особистісне вольова якість. Його проявом служить контроль над діями людини. При цьому розрізняють зовнішні і внутрішні форми цієї суб’єктивної обов’язки. Перша категорія передбачає покладання відповідальності, яка знаходить своє вираження в караності та підзвітності. Внутрішня форма має характер саморегуляції, яка виражається через почуття обов’язку.
Що таке відповідальність? Це:
– здатність самостійно усвідомити той факт, що залежність рівня успішності, якості життєвих умов, а також самореалізації людини знаходиться тільки в його руках;
– готовність до виконання взятих на себе обов’язків і даних обіцянок найкращим чином;
– вміння усвідомити можливі наслідки, які стануть наслідком прийняття рішень або виконань різних дій самої особистості.
Відповідальність дає певні переваги , які полягають:
– у впевненості в своїх силах і в собі;
– у формуванні самоповаги і поваги оточуючих людей;
– у здійсненні контролю над будь ситуацією, а також самоконтролю;
– в раціональній оцінці поведінки оточуючих людей, коли замість засудження відбувається усвідомлення про неможливість покладатися на кого-небудь в даній конкретній ситуації.
Для того щоб в собі розвинути таке почуття, як відповідальність, необхідно:
– працювати над собою, здійснюючи постійний самоконтроль;
– давати письмові завдання для власного виконання і відстежувати терміни їх реалізації;
– виробляти організаційну роботу з людьми з координації різного роду їх дій;
– спілкуватися зі своїми дітьми, несучи за них повну відповідальність.
1 Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто?
2 Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).
До істот належать іменники, що називають:
- осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);
- тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);
- міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);
- померлих (мрець, небіжчик, покійник);
- означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня);
Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).
3 Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.
Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.
До власних назв належать:
- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;
- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;
- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;
- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;
- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;
- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;
- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.
Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).
Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.
Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.
4 в Н. в. однини на -а (я) закінчуються переважно іменники жін. роду, на -0 – переважно чол.роду, на -о, -е – середнього роду.
5Спільний рід — рід української мови, до якого належать іменники, що мають одну форму на познаку кількох родів: чоловічого й жіночого, чоловічого й середнього, жіночого й середнього, чи всіх трьох.
іменники із закінченням на -а, -я та називають особу за її характерними діями або рисами поведінки: писака, кусака, читака, посіпака, недоторка, ябеда;
назви осіб на -о: агакало (чоловічий і середній рід), базікало (чоловічий і жіночий), чванько (чоловічий і жіночий)[2][3].
назв чоловічого або жіночого роду, утворені за до нших суфіксів зі значенням згрубілості, збільшеності: -ук-, -юк-, -уч-, -юч-, -уг-, -юг-, -иськ-: вітрюга, свинюка, хлопчисько[1].
пре-префiкс
мудр-корiнь
ий-закiнчення;
Одеса
Одес-корiнь
а-закiнчення;
заднiпровський
за-префiкс
днiпр-корiнь
ов ськ -суфiкс
ий-закiнчення;
лiсок
лiс-конь
ок-закiнчення;
лiсовий
лiс-корiнь
ов-суфiкс
ий-закiнчення;
пролiсок
про-префiкс
лiс-корiнь
ок-закiнчення;
предосiнiй
пред-префiкс
осiн-корiнь
н-суфiкс
iй-закiнчення;
снiжечок
снiж-корiнь
еч ок -суфiкс;
пташиний
пташ-корiнь
ин-суфiкс
ий-закiнчення.