Сьогодні настала честь подякувати Тарасові Шевченка за його вірші
співочі
-Мамо, що це?-запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку.
-Це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама.
-Так але вона..не така як всі інші...вона
-..ніби з казки?-доповнила мама.
-Так. Де ти її взяла?-спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила?
- Ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. Це петреківський розпис.
-Але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну?
-Потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде.
-А ти так вмієш?
-Так, вона й мене змалечку цього навчила.
-А звідки появивсяцей розпис?
Хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно.
-Я розкажу тобі історію.Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату.
-А чому ж зара такого не роблять?
-Роблять, але тільки справжні майстри й продаються такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.Ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок.
-Так дійсно він красивий, але не настільки.Все таки те, що зроблено з душою, не замінить машина...
Жило да было в Земле Зёрнышко. А на небе жило да было Солнышко. Как-то раз Солнышко послало Солнечный лучик на Землю. Солнечный лучик светил, прыгал, летал по Земле. И вдруг заглянул Солнечный лучик в Землю и увидел Зёрнышко. Ох, как понравилось Солнечному лучику Зёрнышко! «Ты что здесь делаешь?» - спросил Солнечный лучик у Зёрнышка. «Расту!» - ответило Зёрнышко. Солнечный лучик спрятался в Зёрнышко и уснул.
А когда проснулся, поспешил на небо к Солнцу вернуться. Да не тут-то было! Не отпускает его Зёрнышко! Солнечный лучик вверх, а Зёрнышко Росток выпустило и за ним. Говорит Росток Солнечному лучику: «Зачем тебе уходить от меня?» А Солнечный лучик отвечает: «Да там, на небе, Солнышко и мои братья и сестры - Солнечные лучики!» А Росточек его не отпускает, за ним тянется. Говорит Росток: «Хочешь, Солнечный лучик, я для тебя Солнышком стану?!» И стал Росток Солнышком. Вырос на Ростке колосок, а от него много лучиков во все стороны. Залюбовался Солнечный лучик этим чудо-колоском, да так и остался с ним. И когда люди из чудо-колоска хлеб испекли, пришло с ним Солнышко в каждый дом. И так хорошо, тепло и радостно стало людям!
И не ведают люди, что вместе с Хлебом в каждом доме поселился Солнечный лучик!
