В нашому класі нещодавно було проведено свято Андрія. До нього ми готувалися заздалегідь. Вивчали вірші, загадки, пісні, танці народні забави. Робили аплікації, щоб прикрасити клас. Написали за батькам, вчителям, учням і друзям.
І ось настав цей довгоочікуваний день. На свято прийшло багато людей. Ми, святково одягнені, розповідали вірші, приказки, танцювали, співали україн-ські пісні. Веселилися самі і веселили глядачів. Але скільки святові не тривати, йому підходить кінець. По задоволених і усміхнених обличчях людей ми зрозуміли, що свято вдалося.
Коли дієслова перехідні: Можна читати книгу, але не розуміти, про що читаєш. Я не міг збагнути завдання, тому спитав у вчителя як його зробити. Я вивчив всі формули, що були задані. Олесь виконав вправу на відмінно. "Кобзаря" Тараса Шевченка переклали майже на всі мови світу. Мій дід побудував цей будинок 60 років тому. Хлопці подарували квіти дівчатам. Сергій фінансував цю справу. Селяни обробили землю ще у квітні. Клас зробив зарядку на початку уроку. Ми дописали контрольну і пішли додому.
З неперехідними: Я вмію швидко читати. Він одразу збагнув як робити завдання. Вірші вивчаються швидко, якщо їх переписувати в зошит. Дякую, що виконав за мене. Латинські слова, на перший погляд, перекладаються дуже складно. Будівля сама не побудується. Дарувати треба швидко, але чемно. Він профінансував сам. Ми обробились у полі. Зроби сам, я допомагати тобі не буду. Книга сама не напишеться, їй потрібен автор.
- Я теж люблю почитувати віршики! Не признавався раніше, бо ніколи не чув, щоб хтось із них бодай раз балакав про вірші. Гадав, що це нині не модно. А виявляється, через те, що вони - темні Он і бабуся ваша, думаєте, хто? Я ще парубком затявся: не женитимусь ніколи! А вона павою пройшла мимо – серце й затріпалось, як упійманий карасик! Е, думаю, не здамся! Вона вдруге пройшла: в голові каламуть, наче на річковому дні після щуки! Поки думки визбирав докупи – вона утретє! Все: заковтнув сом наживку, прощавай, парубкування! Ну, чим не відьма?
В нашому класі нещодавно було проведено свято Андрія. До нього ми готувалися заздалегідь. Вивчали вірші, загадки, пісні, танці народні забави. Робили аплікації, щоб прикрасити клас. Написали за батькам, вчителям, учням і друзям.
І ось настав цей довгоочікуваний день. На свято прийшло багато людей. Ми, святково одягнені, розповідали вірші, приказки, танцювали, співали україн-ські пісні. Веселилися самі і веселили глядачів. Але скільки святові не тривати, йому підходить кінець. По задоволених і усміхнених обличчях людей ми зрозуміли, що свято вдалося.