Вислови видатних людей про українську пісню – показують захоплення нашою народною творчістю не лише українців, але й іноземних громадян.
так наприклад О.Довженко казав : "Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава"
пісня супроводжує український народ та її культуру протягом усього її існування. Українські пісні надзвичайно мелодійні й щирі , немов солов'їний спів.
"Українські народні пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього" - Юліуш Словацький
Я вважаю , що така думка має місце бути. В українські пісні наш народ вкладає свою силу,свій розум,думку та крихітку свого серця
ответ:І ось пролунав довгоочікуваний дзвінок. Автор цього репортажу веде пряму трансляцію з 8-Б і повідомляє, які відбуваються події. Після того як дзвінок з уроку пролунав, увесь клас підскочив на ноги й кинувся до виходу. У класі настає спокій і тиша. І лише чергові раніше тримають караул на своїх місцях.
Двері несподівано відчиняються, і в клас вривається стривожений Іван. Він радісно кричить і розмахує руками. Учень голосно заявляє: «Вчителька не прийшла». Усі діти починають заливатися радісними криками і вигуками. Новина про те, що вчителька англійської мови не прийшла на урок, вразила весь клас. У пориві щастя Іванко бере мокру ганчірку й цілиться в Гришу. Той відбиває влучний кидок. Нещаслива ганчірка потрапляє в руки Грицька і продовжує слідувати по класу. Тут з’являється хранитель порядку — Давидова, яка поспішає записати імена порушників на окремому аркуші. Але несподіваний кидок мокрою ганчіркою знищив усі старання Давидової.
Клас продовжує веселитися. В арсеналі учнів виявляються всі ганчірки та щітки, які перебували в зоні досяжності. Ребров вперто захищається від нападу дівчаток. Він змушений захищатися палицею, у той час як дівчата і не думають відступати.
Пануючий у класі переполох порушує поява Самойлова, який увесь цей час чергував біля дверей класу. Шум затихає. І з’ясовується, що вчителька прибуде на урок із хвилини на хвилину. Як завжди, інформація Івана виявилася неправдивою. Учні починають гарячково приводити все у нормальний стан. Кожен знехотя повертається до свого робочого місця.
Знову лунає дзвінок. Учителька, не поспішаючи, входить в клас. І так до наступного уроку.
Ми часто згадуємо в розмові слово «природа». І у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.Дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. Міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
Сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. Але не завжди ми можемо захистити прекрасне. Найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. І це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. Гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. Адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.Тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. Тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. Ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. Хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.