Давня весна Леся Українка
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
Це відбулося в другому класі, коли ми з подругою поверталися зі школи додому. Ми почули як хтось жалібно нявкає, а коли обернулися , то побачили, що на дереві сидить кішка і не може злізти. Я запропонувала подрузі, щоб ми зняли її з дерева, але вона відмовилася , сказавши : " Навіщо вона тобі потрібна , вона ж не твоя. Давай краще підемо додому, а кішку хтось зніме." Але я полізла на дерево. Кішка залізла так високо , що я ледве її дістала. Через цей випадок я посварилася зі своєю подругою .
Коли я прийшла додому , мама, побачивши, що в мене порвана куртка, стала мене сварити, але коли я розповіла їй, що я врятувала кішку, вона мене похвалила.
Потрібно любити та допомагати всім беззахисним тваринам, а не тільки своїм !