яку людину можна назвати красивою? ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, поведінці, ставленні до людей, навколишнього світу.
такі думки з’явилися у мене після прочитання казки ійського письменника оскара вайльда «хлопчик-зірка». разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь.
як відомо з сюжету казки, хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. герой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. і він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад і. корунця). окрім того, він був прудконогим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. проте ця врода обернулася героєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. любив він тільки себе. у хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він поширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жорстокими і себелюбними.
для нього не було нічого святого. хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. це було найбільшим злом героя, і за це він був покараний. хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. обличчя виражало його справжнє єство.
лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. і лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. голодним він роздавав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки».
здавалося, так буде тривати вічно, але правив хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. як бачимо, за все треба платити. занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування.
казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подумати. не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. а ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. бо найголовніше – це краса душі. дякуючи о. вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.
Місто Запоріжжя є одним з найбільших адміністративних, індустріальних і культурних центрів півдня України. Воно розташоване на головній воднотранспортній магістралі — річці Дніпро, у місці її перетинання транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь України з центром Росії, Донбас із Криворіжжям і Закарпаттям.
Відповідно до Зведеної схеми районного планування України Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і несе функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з який має свою зону міжселищного обслуговування.
яку людину можна назвати красивою? ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, поведінці, ставленні до людей, навколишнього світу.
такі думки з’явилися у мене після прочитання казки ійського письменника оскара вайльда «хлопчик-зірка». разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь.
як відомо з сюжету казки, хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. герой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. і він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад і. корунця). окрім того, він був прудконогим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. проте ця врода обернулася героєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. любив він тільки себе. у хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він поширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жорстокими і себелюбними.
для нього не було нічого святого. хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. це було найбільшим злом героя, і за це він був покараний. хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. обличчя виражало його справжнє єство.
лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. і лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. голодним він роздавав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки».
здавалося, так буде тривати вічно, але правив хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. як бачимо, за все треба платити. занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування.
казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подумати. не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. а ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. бо найголовніше – це краса душі. дякуючи о. вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.