-Привіт! -привіт! Що нового у школі? -ми зараз на уроці украйнськой літератури читаемо твір! -Який??? -"Федько-халамидник" -ну і як тобі? -цікавий, хочешь тобі перекажу? -дуже! _"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому."-Це покищо все що я прочитав -ну ти мене і зацікавив, я теж буду читати -Це гарно, бувай! -бувай
1. Сяйливо блима яснозорий сад, і місяць тане в ночі на долоні (Г.Дудка). 2. Місяць зблід - і разом з цим зблідли скорботні солдатські обли(ч,чч)я (Г.Тютюнник). 3. А за Дніпром купалися в мареві знайомі мені вже села й куріли димки над садками (Г.Тютюнник). 4. Або рибку з'їсти, або на дно сісти (Нар. творчість). 5. Уже давно стояла ніч над землею, і зорі виблискували з темного неба (Панас Мирний). 6. І вже каштанам ніколи дрімати, і сонце не надивиться згори на їх носи, рум'яні і кирпаті, на витівки, на ігри дітвори (В.Симоненко). 7. Десь пливуть дощі по шибках і бредуть сніги в полях (Є. Сарапулова). 1: обставина присудок означення підмет і підмет присудок обставина додаток.
-привіт!
Що нового у школі?
-ми зараз на уроці украйнськой літератури читаемо твір!
-Який???
-"Федько-халамидник"
-ну і як тобі?
-цікавий, хочешь тобі перекажу?
-дуже!
_"Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє — і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується — відпускає, як ні, то ще й наб’є. Запускають діти змія, то Федько прийде (не криючись, не любив ховатись) та й одбере. Але бувало так, що візьме й оддасть змія, ще й ниток своїх дасть для вірьовочки. Батьки його за шкоду лаяли й били. Але й тут він поводиться не так, як усі діти: не плаче, не проситься, насупиться й сидить. Батько стане його бити — і не
скрикне. Після цього батько вийме з кишені дві чи три копійки й дає йому."-Це покищо все що я прочитав
-ну ти мене і зацікавив, я теж буду читати
-Це гарно, бувай!
-бувай