На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня ходити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ваша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя перетвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покликанням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й високу кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.
На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що невеликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерпним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які щоразу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю серйозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чемпіонаті.
До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.
Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумівши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.
Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.
Людину робить щасливим його сім'я. Спочатку це тато і мама, всі родичі. Здорово коли всі свята об'єднують і дійсно тоді атмосфера щастя витає в повітрі. Близьких людей навіть можна не кликати, по-справжньому близька людина приходить сам і від душі вітає. Щастя це коли близькі люди тебе розуміють і не просто в звичайних ситуаціях, а в складних життєвих моментах і навіть скоєних дурниці.
Розуміння і гармонія ось і є справжнє щастя. Часто люди не цінують те, що мають, а даремно. Щастя - це вміти цінувати кожен прожитий день, радіти дрібницям. Безумовно, необхідно ставить життєві цілі і досягати їх, але найголовніше потрібно вміти бути щасливим, незалежно від обставин.
Звичайно щастя це близькі друзі. Протягом життя деякі люди з'являються, а з кимось спілкування припиняється. Але обов'язково є кілька близьких друзів, перевірених ситуаціями і надійних. Іноді здається, що і не друзі вони зовсім, а близькі родичі.
Щастя - це здоров'я близьких і рідних. Немає нічого складнішого, ніж випробування хворобою. Якщо всі будуть здорові, то людина вже буде щасливий. Взагалі жити в гармонії це велике щастя. Це завдання непросте, але щоб бути щасливим необхідно проводить роботу над собою. Потрібно вміти отримувати це почуття і віддавати. Але, ні в якому разі, не ставить свої потреби вище. Щасливий той, хто вміє віддавати і робити щасливим другої людини.
Найголовніше щастя не тільки для людини, але і для всього людства, це продовження роду. Народження дитини породжує космічне почуття абсолютного щастя. Можна побудувати кар'єру, заробити багато грошей, але не випробувати щастя стати батькам