Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують. Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.
Досить важливу роль у житті кожного підлітка у наш час становлять інформаційні технології, а саме : комп’ютери, телефони, GPS-навігатори, плеєра та ін. Але не кожен замислюється над мінусами цих новинок. Радіо-магнітні хвилі сильно впливають на ритм серця і тиск. А щодо комп’ютерів, то у більшості молоді, ігри викликаютьи тотальну комп’ютерну залежість. Розглянемо ж детальніше останнє питання. Зазвичай, залежність до розваг, а саме комп’ютерних ігор, виникає від недостачі спілкування із своїми однолітками, батьками, близькими. Підліток шукає вихід у так званих онлайн-розвагах, а вони ніколи йому не відмовляють. Ось тут і починає виникати хвороба, яка за лічені дні переростає у хронічну форму. Тепер людина відчуває відчуття депресії, роздратованості і порожнечі, коли поряд немає «електронного друга». Прикрим є той факт, що офіційно така хвороба як «комп’ютерна залежність» існує, але вона заслуговує не меншої уваги ніж проблема наркотиків і алкоголю в сучасній Україні. Адже під її впливом людина стає замкнутою у собі, з часом деградує і сильно відстає від своїх однолітків як інтелектуально, так і фізично. Я вважаю, що уже настав той час, коли влада не тільки повинна дивитись вперед і вгору, кричучи про економічний і політичний ріст держави, а й оглянутись назад і вниз, подивитись на своїх нащадків, підростаюче покоління людей, яким зараз так гаряче будують країну. Пора міняти менталітет, адже, як мені здається, ми вже забули ким ми були, і якими стали, задля кого лилася кров козача у Дніпро, задля кого гинули міліони, задля покоління деградованої молоді? Чи задля групки комп’ютерних геніїв? Невже науково-технічна революція здатна змінити народ, який формувався тисячі років, можливо не завжди розумно, але все ж не стояв на місці. А що ми зараз бачимо? Поворот на 180 градусів? Люди почали боятися переступити через «не можу». Адже тільки коли ми перевершуємо самого себе, ми починаємо по-справжньому жити. Я не маю на меті нічого поганого, щодо науково-технічного прогресу: комп’ютеризація, мобілізація, машиноустанкування - приносить користь людству, але все ж потрібно направляти молодь у правильному руслі. Відомий французький психолог і філософ Бернард Вербер в одному із свої творів сказав досить цікаву річ: «Новий б ведення війни: отруїти кров дітей». Ось це ми зараз і бачимо в сучасному суспільстві. Новинки, які так манять, отруюють мозок людини. Яскравим прикладом є «аудіо-наркотики» про, які ми недавно так багато почули. Вони руйнують нервову систему, яка від швидкого темпу життя у нас і так розкатана, і ведуть до повної деградації особистості за досить короткий час. Це є досить важкою проблемою над якою потрібно уже зараз задуматись. Звичайно ж бажань, як і спокус - дуже багато. Але потрібно відокремлювати ті, які принесуть користь тобі і твоїм нащадкам, і донесуть твій досвід наступним поколінням. Адже зараз постає проблема, в якій йдеться про створення більш розвинутих систем штучного інтелекту, що здатні не тільки виконувати певні операції, а й відчувати і мислити на рівні з людиною. Чи не призведе це до занепаду і знищення людської раси, як такої - ми не знаємо. Та ми повинні знати, що тільки там буде світле майбутнє і процвітання, де буде здоровий глузд й ідеї, де не буде три гетьмани на 2 українця, де національні інтереси будуть збігатися з державними, де науково-технічний прогрес і новітні технології будуть багатством цивілізації, а не одним із чинників її знищення. І не потрібно після нас ні потопу, ні війни. Потрібна просто маленька дорога до Едему.
