Мати та п'ятирічна донька Дарина прийшли до дому й почали думати щоб таке подарувати бабусі на день народження. Дарина - Мамо, я хочу подарувати бабусі ведмедика. Мати - Даринко, бабуся вже доросла, давай краще ёё подаруємо те, чого в неё ще не має? Даринка - Я знаю що її треба! Давай но мі її подаруємо кошеня? В неї є миші, а кішки немає. Мати - Дуже добра думка, але давай так, ми з тобою спечемо тортик, потім купимо кошеня, причепимо на нього бантик й покладемо його в корзину? Адже, бабуся зрадіє коли побачить маленьке, пухнасте чудо! Дарина - Добре, давай. Мамо, тільки я сама буду нести кошеня. Мати - Будеш ти нести кошеня
Як завжди у Компютерному царстві було все спокійно. Кожен виконував свою роботу. Одного сонячного ранку, коли промінчики світла ніжно освітлювало кімнату, знову хтось нажав кпопку на системному блоку і на моніторі почали зявлятися буковки. Екран компютера запрацювавав і почав повністю виконувати свою роботу. І в одну мить він зрозумів, що виконує надто багато роботи, працює за всю систему. Тоді маленька, стерта, запрацювана компютерна мишка заперечила йому. Так вона спорили цілий день. Нарешті, мишка не витримала. Вона сказала, що не буде більше працювати, хай це робить сам монітор! Наступного дня, коли знову потрібно було включити компютер, без мишки він лише включився але на ньому було неможливо працювати. Люди віриши, що компютер поламався і вирішили віднести його на смітник. Тепер разом лежали і монітор, і мишка, і всі системи компютера. Мораль цього оповідання заключається втому, що потрібно виконувати цю роботу для якої ти призначений і нестаратися перекинути свої обовязки на когось, бо від цього можуть пострадати ще багато людей або у нашому випадку, ще багато компютерних систем!
В нашому місті дуже красива природа пізною весною.