сьогодні слово "духовність" згадують дуже часто, але, мабуть, не всі розуміють, його значення. одні вважають, що духовність — це розумність. інші — що це щось церковне.
наше життя - це терен, котрий обплітає нас, болю. хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або знущатися над іншими, показуючи свою силу. я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. серед моїх ровесників є багато таких, які намагаються утвердитися у житті за рахунок зверхності,зневаги інших, грубості, своєї невихованості. не розуміючи простих істин співжиття в колективі, такі люди викликають осуд і ніколи не стануть лідерами. ніхто не хоче мати справу з грубіяном. від нього відвертаються на вулиці, а також в громадських місцях. грубість ніколи не була окрасою людини.
також, дуже невиховано висловлювати свою думку категорично, в різких висловах. лаятися на тих, хто не поділяє цю думку. думаю, що нам усім не потрібно стояти осторонь грубості і невихованості, а боротися з ними. тому кажуть: перед грубістю зачиняються двері й закриваються серця. тому, якщо хочеш, щоб з тобою охоче спілкувалися, треба бути чемним і ввічливим.
