Думаю, це одна з кращих прислів'їв. Невипадково, прислів'я - це народна мудрість, накопичена століттями. Людина народжується і відразу починається навчатися, насамперед, найпростішим речам: сидіти, ходити, дізнаватися маму і тата, пізніше вчиться сам справляти нужду, говорити, малювати, правильно тримати ложку, поводитися в суспільстві. Все це повинні дати дитині батьки. Потім чадо переступає поріг школи і встає на довгий і тернистий шлях до знань. У школі дитину вчать не тільки читати, писати, рахувати і жити в соціумі, а й думати, аналізувати, оцінювати, фантазувати. З часом нього формується своя точка зору, і він вчиться її доводити і відстоювати свою думку. Крім школи батьки можуть віддати свою дитину в музичну, художню, спортивну школи, де крім професійних навичок, він навчитися ще почуттю ритму, смаку, розвивається окомір, тренується сила волі і витривалість. Таким чином, розширюється кругозір дитини. По закінченні одинадцяти років, вже доросла, самостійна людина йде зі школи, але навчання його на цьому не закінчується, навпаки, з цього починається наступний, більш значущий період його життя - п'ять років університету. Зараз серед молоді побутує думка, що вища освіта не обов'язково для багатої і щасливого життя, приклади тому - мільйонери, що не закінчили навіть школу: Стів Джобс, Білл Гейтс, Генрі Форд і багато інших. Але справа в тому, що ці люди відрізняються від нас, вони не просто мислять по-іншому, вони діють і домагаються результатів. Не кожен з нас здатний на таке, тому - вік живи вік учись. Скільки б не було тобі років, ти завжди можеш дізнатися що, чого раніше не знав. Головне - не треба цього боятися чи соромитися. І нехай тобі тридцять, сорок років - ніколи не пізно навчитися малювати, або грати, наприклад, на флейті. Яскравий тому приклад - М.В. Ломоносов, який почав вчитися у вісімнадцять років! І як виявилося, не дарма. Не бійтеся вчитися, адже навчання - світло!
Бабуся дала мені солодке яблуко. Вона прагнула солодкого життя, але при цьому нічого не робила. Він мав настільки сталевий характер, що відмовився брати хабаря. Мій батько забив у дошку сталевий цвях. Залізна труба простягалася аж до нашого подвір'я. Вона мала погане життя: невтомно працювала, мало відпочивала і не мала чого їсти. Прагнення свободи - така була народна воля. Незламна воля пробудила в наших вояків дух патріотизму. Людська послуга доволі часто рятує нас від лиха. Краще вже ніяк не допомагати, аніж зробити вовчу послугу.
