Відповідь:Кожен день багато людей робить гарні вчинки, але тількі одиниці з тих вчинків називають героїчними. На мій погляд, існує певна межа між вчинком просто добрим і героїчним. Наприклад, просто до літній людині або інваліду - поступитися місцем у транспорті, до донести сумку - це не героїчний вчинок, але добрий. А от якщо добрий вчинок вимагає від людини чималих зусиль або ризику для життя - це вже, як на мене, буде героїчний вчинок.
Наприклад, якщо ти побачив людину, якій стало зле на вулиці, і визвав "швидку до " - це дуже гарний вчинок, що, можливо, врятував людині життя. Але ций вчинок не героїчний. На мій погляд, героїчним буде вчинок, коли ти побачиш таку людину, наприклад, під час прогулянки лісом, куди не доїде "швидка", і будеш тягнути її на собі кілька кілометрів до найближчої траси, зловиш авто і довезеш-таки людину до населеного пункту, де є лікарі. Такий вчинок потребує з твого боку багато зусиль; до того ж, якщо постраждалий виживе, твій внесок у її порятунок буде доволі великим.
Якщо людина ризикує собою, коли робить добрий вчинок - наприклад, рятує когось з вогню - це теж буде героїзмом. Я вважаю, не кожна людина здатна на героїзм, саме тому героїчні вчинки викликають таку повагу.
Пояснення:
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...