Як часто ми питаємо самих себе: а що таке сім‘я? Я особисто вважаю, що сім‘я – це люди… Це щирість, відвертість,повага, доброта, чуйність один до одного; це підтримка у важку хвилину, це радість нових досягнень та гордість за свій народ. Тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? Хіба для цього потрібно дуже багато? Треба хоча б трішки піклуватися один про одного, допомагати у скрутну хвилину: не відвертатися від немічних, дати надію хворим, простягнути руку знедоленим, не бути байдужим до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка та взаємодо об‘єднують людей. Треба із гордістю розмовляти рідною мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме мова єднає мільйони людей, допомагає краще зрозуміти один одного. А головне – віддано любити свою Батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя. Активно приймати участь у житті свого народу, прагнути нових досягнень та впевнено долати труднощі. Лише тоді можна буде із гордістю сказати: «Я,українець, - частинка своєї великої та дружньої української сім ї!»
1. У водяному просторі мешкає багато рослин, тварин та микробів. Одним словом їх можна назвати - підводними мешканцями. Вони ростуть, розвиваються та харчуються так само, як наземні тварини та рослини. Водяні простори багаті та різноманітні. Влітку, коли проміні сонця досягают значніх глибин, водяні мешканці виповзають із своїх домівок, щоб насолодитися теплом та світлом. 2. Але, коли наступае зима, вони знову ховаються. Ось, наприклад, жаби. Вони переживають зиму у норах інших тварин, у ямах, під різними предметами також можуть самостійно заритися у рихлу землю. 3. Дуже багато земноводних виповзають із своїх домівок, у пошуках корму, тільки тоді, коли настуає нічь або починає вечоріти. Жаби, наприклад, так і роблять. Вони всю нічь, до ранньої зорі, проводять у пошуку їжі. Харчуються безхребетними, головним чином - комахами. Мурахи, клопи, гусениці - ось їхня головна їжа. Не уверена на счет правильности расстановки разделительных знаков.
Тож чому би нам, українцям, не стати однією великою родиною, однією дружньою сім‘єю? Хіба для цього потрібно дуже багато? Треба хоча б трішки піклуватися один про одного, допомагати у скрутну хвилину: не відвертатися від немічних, дати надію хворим, простягнути руку знедоленим, не бути байдужим до оточуючих, уміти прощати і співчувати – тому що підтримка та взаємодо об‘єднують людей. Треба із гордістю розмовляти рідною мовою, ніколи не цуратися рідного слова – тому що саме мова єднає мільйони людей, допомагає краще зрозуміти один одного. А головне – віддано любити свою Батьківщину, любити такою, яка вона є; любити щиро, ніжно,як мати любить своє дитя. Активно приймати участь у житті свого народу, прагнути нових досягнень та впевнено долати труднощі. Лише тоді можна буде із гордістю сказати: «Я,українець, - частинка своєї великої та дружньої української сім ї!»