За узліссям розкішно підіймалися вікові дуби й шматочки неба врізалися в них. - Розповідне, неокличне, складне, складається з двох простих, сполучникове, складносурядне, смислові відношення - одночасність подій.
Схема речення - [ ] і [ ].
1 просте: За узліссям розкішно підіймалися вікові дуби. - просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене. Дуби (підкреслюємо однією лінією) - підмет, виражений іменником у Н.в. множини; підіймалися (підкреслюємо двома лініями) - простий дієслівний присудок, виражений дієсловом у минулому часі множини; вікові (підкреслюємо хвилястою лінією) - узгоджене означення, виражене прикметником; за узліссям (підкреслюємо штрих-пунктиром) - обставина місця, виражена поєднанням прийменника з іменником в орудному відмінку.
2 просте речення: Шматочки неба врізалися в них. -просте, двоскладне, поширене, повне, неускладнене. Шматочки - підмет, виражений іменником в Н.в. мн.; врізалися - простий дієслівний присудок, виражений дієсловом в минулому часі множини, неба - непрямий додаток, виражений іменником в родовому відм. однини; в них - додаток, виражений поєднанням прийменника та іменника в знахідному відмінку.
Кома між двома реченнями перед сполучником сурядності -і- не ставиться, бо є спільна обставина - за узліссям.
Серед лісу, на старенькій липі, мешкала родина бджіл, а під деревом, на землі, жив дикий кабан Хро. Був він немолодим і постійно чимось незадоволеним. - Знову гудуть, - бурчав вранці на бджіл. - Ми, дядьку, летимо нектар збирати, - привітно пояснювали сусіду смугасті комахи. -І чого їм дома не сидиться? – сказав кабан. Працьовиті бджілки на непривітний характер сусіда не зважали, а при потребі завжди йому допомагали. Аж ось одного разу до дерева підійшов ведмідь. Він добре знав, що у вулику залишилося зовсім мало бджіл, бо всі інші збирають нектар. -Зараз я досхочу поласую медом! – думав ведмідь, лізучи на дерево. -Ти ба, до бджіл «гості», - єхидно посміхнувся Хро. Так їм і треба, а то літають тут – дзижчать… От так ведмідь пограбував малих комашок. Коли вони повернулися, то майже всі їх запаси були з’їдені. - Як так, - допитувалися бджілочки у сусіда , - що ви на до не покликали? Чому галас не здійняли? - Я спав, - відвернувся звір, - і зовсім нічого не чув. -От безсовісний, - хитали головою лісові звірята. - Бачив, що сусідів грабують і ні слова не сказав! Минув час, працьовиті бджілки знову назбирали багато меду і про прикрий випадок більше не згадували. Аж раптом, одного дня, лісом пролетіла звістка: «Мисливець! Ховайтеся, хто де може!» Бджілочки, які залишилися у вулику, підлетіли до Хро : - Ховайтеся, дядьку! Мисливець лісом ходить! - Не можу, нездужаю я… - ледь-ледь вимовив звір. – Видно щось не те з’їв вчора, от і недобре мені. - Але, якщо він вас побачить – не пошкодує! – хвилювалися комашки. А кабан, ледь підвівши голову, вимовив: - Будь що буде! Мені і підвестися несила… -Ні, так не можна! Треба сусіда вирішили бджоли і відправили кілька комашок за підмогою. Тільки мисливець наблизився до Хро , на нього напав рій бджіл. - Геть звідси! – задзижчали. – Геть, а то закусаємо! Чоловік спочатку махав руками, а коли побачив, що комах стає все більше і більше, дременув навтьоки. - Дякую, друзі, - розчулено вимовив звір. – Якби не ви, не бачити мені сонечка. - А хіба можна інакше? – задзижчали смугасті комашки. – Ми ж сусіди! З тих пір не було в лісі кращих сусідів ніж кабан і бджоли. А хіба могло бути інакше?
1. У моєї бабусі живе собачка, кішка, півень та корова.
2. Мої найулюбленіші країни - це Ісландія, Франція та Україна.
3. Які б ви не були багаті чи бідні, добрі або злі треба завжди залишатись людьми.
4. Степан Руданський, як і Леонід Глібов, писав байки
5. Учені доводять, що сміх продовжує життя людини.
6. Наталка займається танцями, а Ніколь співами