Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
1.Я сьогодні читала улюблені книги.
У мене дуже багато улюблених книг, одна з них це Гаррі Поттер.
Сьогодні я дала сестрі почитати свої улюблені книги.
У кожної людини є своя улюблена книга.
2.Сьогодні я шукала відповідь на питання в інтернеті.
На останнє запитання відповіді не послідувало.
Здавалося б, на всі питання відповіді вже давно дано.
На якісь питання відповіді вже є, якісь ще належить вивчити.
3.Я назавжди запам'ятаю своє дитинство.
Я назавжди запам'ятаю як мене образили.
Мій друг Коля назавжди запам'ятав смішну історію.
Сьогодні в класі проводили лекцію про шкоду екології, я її запам'ятаю назавжди.