Заполнить! i like apples! i like my mother likes my my i don't like my mother doesn't like my doesn't like

👇

Ответ:

Lizalalaz305

02.02.2022

I like bananas. My mum likes oranges. My father. my brother/ i dont like kiwi. My mother doesnt like lemons. My granny. сделал как на образце, уж не взыщи

4,5(43 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

gg322

02.02.2022

Яне поняла суть вопроса, но вот 11 глава на . michael had nearly cried. "nobody wants me," he said, and of course the lady in the evening-dress could not stand that. "i do," she said, "i so want a third child." "boy or girl? " asked michael, not too hopefully. "boy." then he had leapt into her arms. such a little thing for mr. and mrs. darling and nana to recall now, but not so little if that was to be michael's last night in the nursery. they go on with their recollections. "it was then that i rushed in like a tornado, wasn't it? " mr. darling would say, scorning himself; and indeed he had been like a tornado. perhaps there was some excuse for him. he, too, had been dressing for the party, and all had gone well with him until he came to his tie. it is an astounding thing to have to tell, but this man, though he knew about stocks and shares, had no real mastery of his tie. sometimes the thing yielded to him without a contest, but there were occasions when it would have been better for the house if he had swallowed his pride and used a made-up tie. this was such an occasion. he came rushing into the nursery with the crumpled little brute of a tie in his hand. "why, what is the matter, father dear? " "matter! " he yelled; he really yelled. "this tie, it will not tie." he became dangerously sarcastic. "not round my neck! round the bed-post! oh yes, twenty times have i made it up round the bed-post, but round my neck, no! oh dear no! begs to be excused! " he thought mrs. darling was not sufficiently impressed, and he went on sternly, "i warn you of this, mother, that unless this tie is round my neck we don't go out to dinner to-night, and if i don't go out to dinner to-night, i never go to the office again, and if i don't go to the office again, you and i starve, and our children will be flung into the streets." even then mrs. darling was placid. "let me try, dear," she said, and indeed that was what he had come to ask her to do, and with her nice cool hands she tied his tie for him, while the children stood around to see their fate decided. some men would have resented her being able to do it so easily, but mr. darling had far too fine a nature for that;

4,8(1 оценок)

Ответ:

HelenStarovir

02.02.2022

Вулиця, на якій я живу

Правда це чи ні, але кажуть, що на характер людини впливає вулиця, на якій він виріс. Ті порядки, закони чи просто звичаї, які існують чи навіть в яких брав участь на вулиці, назавжди залишаються в твоєму серці і ще десь глибоко в підсвідомості. Це дуже легко і дуже складно пояснювати. Спробую пояснити, те що легше. Є вулиці авторитетні, є давні чи нові, є центральні чи периферійні. Мені здається, багато залежить навіть від того, чи ходить по вашій вулиці трамвай, тролейбус чи маршрутка. Це все впливає на нас, але в який б — то навряд слід пояснювати. А чи варто? Нехай все залишиться такою собі романтичною таємницею у наших душах.

Я народився і виріс на вулиці Бойовій. Мабуть, навіть таксисти не знають, де вона розташована. Це Дзержинський район, Олексіївка. Я живу в приватному секторі. Уся наша вулиця — то суцільні маленькі одноповерхові (рідко двоповерхові) будиночки і місцями хатинки. Взагалі, уся Олексіївка така. Але ближче до вулиці. Назва її, Бойова, трактується легко. У часи другої світової війни тут відбувалися численні бойові дії. Поруч знаходилося, як кажуть старі бабусі, навіть німецьке кладовище. Одразу після війни, район почав заселятися і назви вигадувалися дуже прості: Армійська, Штурмова,. Піхотна, Артилерійська, Бойова.

Моя вулиця дуже красива. Це я кажу не лише тому, що вона моя, а й тому, що це справді так. У нас кожна вулиця має свою особливість: на одній квітнуть каштани, на іншій — яблуні. А, на нашій — абрикоси. Якби вулиці називали пізніше, то назви Абрикосова їй би не уникнути. Впродовж усієї вулиці ростуть абрикоси. Ледь не біля кожного двору. І коли на початку літа дерева цвітуть білими пелюстками, все навколо здається білим, наче це рай. Також наша вулиця має сквер — і там цих дерев безліч: абрикоси, вишні, каштани, сливи, клени, тополі. Але не в цьому головна його особливість. І навіть не в тому, що там часто збираються мешканці вулиці. Для мене він частка тієї території, де минуло моє дитинство. Саме там я ходив ще малечею з батьками, туди я просився погуляти, там бігала більшість дітей нашої вулиці. То були часи, коли я був найщасливішою людиною всесвіту. Я не мав проблем, складних обов'язків, ми всі — діти — робили те, чого бажало серце. Ми були такими безтурботними. У цьому сквері ми проводили цілий день, а якби вночі не хотілося спати, то і ніч. Піжмурки, футбол, ще якісь ігри, назви яких вже не пам'ятаю, — це все приваблювало нас, роблячи щасливими.

4,4(63 оценок)

Это интересно:

Компьютеры-и-электроника

19.12.2022

Как отключить автозагрузку приложений на Android...

Питомцы-и-животные

17.04.2023

Объемная кровать для собаки: сделай сам и порадуй своего питомца...

27.02.2021

Как изменить всю свою личность: советы от психологов...

Семейная-жизнь

23.06.2022