Воображе́ние человека к спонтанному созданию или преднамеренному построению образов, представлений, идей объектов, которые в пережитом опыте воображающего в целостном виде ранее не воспринимались или же вообще не могут быть восприняты посредством органов чувств (как, например, события истории, предполагаемого будущего, явления не воспринимаемого или не существующего мира, такие, как сверхъестественные персонажи сказок, мифов и пр.)[1]. Эта человека создавать образы, представления, идеи и манипулировать ими, играет важную роль в таких психических процессах, как моделирование, планирование, творчество, игра,
Самопізнання — це своєрідний механізм пізнавальної діяльності людини, в основі якого лежить процес рефлексії. Процес самопізнання вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою, дозволяє відкрити себе, виявити свої позитивні якості, можливості та задатки, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант — у стійку рису характеру. Націленість людини на пізнання своїх фізичних, психічних можливостей, свого місця в соціумі складає сутність самопізнання.
Термін поведінкові науки (поведінкова наука), охоплює різні дисципліни та взаємодії між організмами, у природному світі. Вони передбачають, послідовний аналіз та дослідження поведінки людей і тварин шляхом вивчення минулого, контрольоване та натуралістичне за сьогоденням, і ретельні наукові експерименти. Поведінкові науки намагаються досягти ґрунтовних, об'єктивних висновків за до чітких формулювань Прикладами поведінкових наук, є: психологія, психобіологія, антропологія та когнітивна наука, а також багато інших. Як правило, наука про поведінку, стосується перш за все, людської діяльності і насамперед намагається узагальнити поведінку людини.
Объяснение: