причини та наслідки. один з основних видів забруднення атмосфери – автомобільний транспорт. у викидах автомобілів знаходяться такі шкідливі речовини як: угарний газ, окиси азоту, тверді частинки та летючі органічні з’єднання. на автотранспорт приходиться 90% угарного газу, що взагалі викидається в атмосферу. при високих рівнях вмісту у повітрі він викликає сонливість і навіть призводить до смерті. максимальна кількість викидів регіструється в години пік, причому всередині автомобіля концентрація шкідливих речовин найбільша. припускають, що двоокис азоту подразнює легені і викликає загострення астми.
тверді частинки, що осі навколо (в тому числі на нашому одязі та шкірі) є складовою частиною забруднень від автотранспорту. найменші з них (діаметром до 10 мікрометрів, тобто однієї сотої міліметра) спроможні проникати глибоко в легені, загострюючи респіраторні захворювання. значну кількість цих частинок у повітря автомобілі з дизельними двигунами та великі вантажівки.
вихлопні гази одну третю вуглекислого газу, що викидається в повітря, сприяють утворенню парникового ефекту, який викликає потепління. летючі органічні речовини, такі як поліароматичні вуглеводні та бензол, спонукають утворення смогів. викиди вуглеводнів є наслідком не повного згорання палива. це можуть бути гази чи тверді частинки. бензол (що потрапляє у атмосферу з вихлопами та випарами з бензобаків та бензоколонок під час заправки автомобілів) може викликати рак легенів та респіраторні захворювання.
за даними всесвітньої організації охорони здоров’я, цей газ настільки небезпечний, що для нього не існує норм гранично допустимої концентрації. окиси азоту з повітряними масами переміщуються на значні відстані і, з’єднуючись із сіркою, у вигляді кислотних дощів, забруднюючи земляні угіддя, водойми, руйнуючи різні забудови. окиси азоту можуть також з’єднуватись з твердими частинками не повністю згорівшого палива та угарним газом, утворюючи фотохімічний смог. спільна реакція вуглеводородів, кисню та окисів азоту на сонячне випромінювання приводять до утворення озону.
https://animals-wФункции биосферы
Энергетическая – аккумуляция солнечного излучения в процессе фотосинтеза (переход энергии солнечного света с пигментов растений в органические связи) и ее трансформация, с последующим распределением между всеми живыми организмами.
Газообразующая – поддержание стабильного газового состава атмосферы (выделение кислорода, поглощение диоксида углерода).
Концетрационная – сосредотачивают в теле химические вещества, образуя в дальнейшем полезные ископаемыеorld.ru/biosfera-i-chelovek-biosfera-i-ee-granicy/
Структура биосферы и ее состав
Живое вещество Вернадский описывал как общее число всех живых организмов населяющих планету в данный период времени.
Основные свойства:
В нем сосредоточено огромное количество энергии;
скорость течения реакций в живом организме быстрее, чем в искусственно созданных условиях;
составляющие живого вещества стабильны только в жизне организме;
возможность существовать в разных условиях, заполняя все пространство. Это явление Вернадский назвал «всюдностью жизни»;
отдельные особи всегда являются частью экосистемы;
живое вещество эволюционирует, приобретает новые свойства, адаптируется к изменчивости внешней среды.
Биогенное вещество – продукты жизнедеятельности живого. В процессе жизни организмы пропускают через себя многократно все составляющие биосферы, так образуются залежи нефти, газа, угля, торфа и др.
Косное вещество – формируется без участия живой материи (небиогенные горные породы, минералы).
Биокосное вещество – создается при взаимодействии живого и неживого (вода, приземная атмосфера, почва).
Наиболее общепризнанной в настоящее время является гипотеза А.И. Опарина, выдвинутая им в 1924 году. Сущность ее состоит в том, что жизнь на Земле явилась следствием процесса усложнения химических соединений до уровня возникновения абиогенным путем органических соединений и образования живых организмов, находящихся во взаимодействии с окружающей средой. То есть жизнь - это результат химической эволюции на нашей планете. Позже в 1929 году аналогичное предположение было выдвинуто и английским ученым Дж. Холдейном. В соответствии с гипотезой Опарина - Холдейна в происхождении жизни на Земле можно выделить шесть основных этапов:
1. Образование первичной атмосферы из газов, послуживших основой для синтеза органических веществ.
2. Абиогенное образование органических веществ (таких мономеров, как аминокислоты, мононуклеотиды, сахара).
3. Полимеризация мономеров в полимеры - полипептиды и полинуклеотиды.
4. Образование протобионтов - предбиологических форм сложного химического состава, имеющих некоторые свойства живых существ.
5. Возникновение примитивных клеток.
Источник: https://murzim.ru/nauka/biologiya/24258-sovremennye-predstavleniya-o-vozniknovenii-zhizni-na-zemle.html
Для потомства(продолжения рода)