1) У голонасінних рослин насінини не захищені стінкою плода, їхні насінні зачатки розташовані не в зав'язі, а відкрито на лусках шишок. У насінних рослин спочатку відбувається запилення, потім запліднення, яке не залежить від вологого середовища, тому вони здатні зростати і в посушливих місцевостях. Відомо близько 700 сучасних видів голонасінних рослин (сосна, ялина, ялиця, модрина, кедр, яловець, тис, секвойя).
2)За зовнішнім виглядом — це дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки в 1 метр до стометрових велетнів секвой — найвищих у світі хвойних рослин.
Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їхнє зазвичай вічнозелене листя має вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листки називають хвоєю, звідки й походить назва класу. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі, як у сосни або ялини; можуть нагадувати плоскі довгасті луски, наприклад, у тиса, туї, кипариса. Завдяки невеликій площі листків та особливостей їхніх продихів, узимку практично повністю припиняється випаровування води. Продихи занурені в товщу тканини листка, а в деяких рослин у зимовий період закриваються воском. У більшості хвойних листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла в помірних широтах і північних районах, у густому лісі в затінку інших рослин.
У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою. Їх називають смоляними ходами. При ушкодженні стовбура в цьому місці з'являються краплини смоли — і рана швидко затягується. У стовбурі хвойного дерева добре виражені річні кільця приросту. Коренева система хвойних стрижнева, причому є великий стрижневий корінь, що розвивається з первинного та зберігається все життя рослини. Бічні корені тонкі й короткі, містять мікоризу.
1)Ротова порожнина(язик)-глотка-стравохід-шлунок(залози)-кишечник(12типала кишка,пряма кишка)-підшлункова залоза-печінка(жовчний міхур)-клоака.
2)Риби мають таку травну систему:ротова порожнина(зуби)-глотка-стравохід-шлунок(залози)-кишечник-підшлункова залоза-печінка-анальний отвір.У земноводних в ротовій порожнині міститься язик , а у риб - зуби.
3)Земноводні дихають за до легенів та ВОЛОГОЇ ШКІРИ.
4) Статева система земноводних
/ \
самки савці
/ \
Яєчники - ікринки(яйцеклітини) Сім'яники-сім'яна рідина(сперматозоїди)
Запліднення здебільшого зовнішнє - злиття гамет у воді. У деяких видів проявляється турбота про потомство. Яйцеклітина+сперматозоїд-зигота-зародок-пуголовок(личинка)-цьоголіток(молода жаба)-доросла особина.
5)Кровоносна система риби:серце(передсердя,шлуночок),черевна аорта,зяброві судини,сонна артерія,спинна аорта,артерії,капіляри,вени--кровоносна сист. замкнена,одне коло кровообігу.
Кровоносна система земноводних:трикамерне серце(ліве передсердя,праве передсердя,шлуночок),артерії,капіляри,вени-- кровоносна сист. замкнена,2 кола кровообігу.
В кровоносній сист. земноводних є трикамерне серце та 2 кола кровообігу.
5)У жаб і жаб всередині легеневого мішка є складки, що збільшують дихальну поверхню. Так як жаби і жаби не мають ні діафрагми, ні міжреберних м'язів, то механізм дихання у них зовсім не такий, як у людини; він оснований на дії клапанів в ніздрях і м'язів в області горла. При відкритих носових клапанах дно ротової порожнини опускається і в неї входить повітря. Потім носові клапани закриваються і м'язи горла, скорочуючись, зменшують розміри ротової порожнини і витісняють повітря в легені. Жаба не може дихати з відкритим ротом!
1.Критерии вида - это те признаки, которые позволяют найти сходства и различия между разными видами/ отнести их к одной схожей доменной группе. Одним из основных, но не решающих критериев является морфологический критерий вида. Он основан на внешнем сходстве особей, на строении тела, расположении конечностей, органов чувств, прочих внешних факторах. Внешнее сходство иногда найти похожих особей и косвенно отнести их к одной группе.
2/3.На фотографиях изображён вид кролик и его подвиды. Благодаря морфологическому критерию можно сказать, что эти животные относятся к одному виду: примерно одинаковые пропорции тела и головы, схожие габариты, пара длинных ушей, общее строение тела с передними и задними лапами, схожее расположение органов чувств (например, пара глаз по бокам черепа), наличие густого волосяного покрова - меха.
4.Б) Лишь одним критерием нельзя руководствоваться при установлении видовой принадлежности особей, так как внешние сходства, например, могут быть результатом мимикрии или схожих внешних условий, повлиявших на адаптацию организма к ним в форме похожего фенотипа. В природе не существует полной изолированности, поэтому для точного установления вида особи необходимо использовать несколько критериев вида
В) Вид - это совокупность близкородственных особей, которые могут свободно скрещиваться и давать плодовитое потомство. Популяция же - это проживание вида на определенной территории. В связи с неоднородными условиями внешней среды видам необходимо разбиваться на микрогруппы - популяции, внутри которых частота скрещивания намного выше, чем между популяциями. Тем не менее, разный ареал обитания может привести к изменению в морфологических признаках одного вида. Пример популяции: популяция львов в Африке; крупные популяции голубей по всему миру; популяция волнистых попугаев в Австралии