Основная масса грибов по типу питания относится к сапрофитам, основой питания которых являются остатки погибших растений. Кроме них, среди грибов встречаются грибы-паразиты. Они, поселившись на живых растений, используют в пищу органические вещества живых клеток «приютившего» их растения, нанося «хозяину» большой урон.
Некоторые грибы-паразиты наносят большой вред сельскохозяйственным растениям, так как провоцируют у них развитие опасных болезней. Они, поражая такие культуры, как пшеница, овес, картофель, уменьшают их урожай.Наиболее широко из грибов-паразитов распространены головневые грибы. Эти грибы развиваются на таких растениях, как овес, пшеница и другие злаки. Бывают случаи, что головня чрезвычайно быстро размножается и развивается, уничтожая практически весь урожай. Соцветия тех злаков, которые поражены головневым грибом, покрыты скоплениями спор черного цвета и выглядят так, как будто ни обгорели. Поэтому это заболевание растений и получило название «головня». А вот грибница головни располагается внутри стебля злакового растения. Размножается головня, как и другие грибы, спорами, которые прилипают к зернам злаков в период уборки урожая и сохраняются до посева семян. Заражение растений головней происходит, когда зерно прорастает. Существует борьбы с головней смачиванием зерна до посева раствором формальдегида. Это называется протравливание зерна. При этом если на зернах есть споры, то они погибают.
Часто на деревьях встречаются грибы-трутовики. Плодовое тело такого гриба плотно прикрепляется к стволу дерева, а его грибница разрушает древесину, пронизывая ее. Трутовик является многолетним грибом. Твердое плодовое тело гриба ежегодно увеличивается по мере его роста. Внизу плодового тела расположены трубочки, из которых сыплются созревшие споры, разносятся ветром и заражают здоровые деревья. Даже после гибели пораженного растения гриб-трутовик продолжает существовать, питаясь древесиной засохшего дерева.
Форми взаємодії організмів. Кожна рослина живе не відокремлено, а у взаємодії з іншими організмами. Зв’язки між ними мають різні форми і можуть або принести користь, або зашкодити.
Симбіоз — усі форми співіснування різних видів. Він може ґрунтуватися на харчових взаємозв’язках або просторових зв’язках (гриби та водорості в лишайниках).
Паразит-хазяїн — зв’язок на основі живлення. У царстві Рослини він не отримав розповсюдження (повитиця, вовчок, петрів хрест — рослини-паразити), більше серед рослин напівпаразитів (омела, перестріч) — вони здатні до фотосинтезу, та частково отримують органічні речовини від хазяїна.
Конкуренція (від лат. конкуренціа — стикатися) полягає в тому, що особини одного виду (внутрішньовидова конкуренція) чи різних видів (міжвидова конкуренція) можуть змагатися між собою за ресурси довкілля (воду, освітлення, поживні речовини, місця зростання тощо); при цьому споживання певних ресурсів одним організмом зменшує його доступність для іншого. Внутрішньовидова конкуренція — між одновіковими соснами в одному лісі; міжвидова між дубом іграбом у мішаних лісах — за світло, поживні речовини.
Виїдання. Багато тварин живляться тканинами живих рослин; такі тварини називаються рослиноїдними, а їхні відносини з рослинами — ви-їданням. Виїдання на пасовиськах певних видів рослин та оминання інших (отруйних або гірких на смак) може призвести з часом до зміни видового складу рослин на цій ділянці. У рослин є пристосування до захисту від виїдання: пекучі волоски укропиви; колючки у кактусів, акацій, глоду; шипи у шипшини тощо. Інколи рослини живляться тваринами (комахами, рачками), наприклад, росичка перетравлює здобич.
Рослинні угруповання — це групи взаємопов’язаних рослин різних видів, які тривалий час зростають на певній території з однорідними умовами існування. Кожне рослинне угруповання характеризується певним видовим складом: у мішаному лісі ростуть дуб, граб, сосна, ліщина, конвалія, копитняк тощо; у степах зростають ковила, тонконіг, дивина, костриця, типчак тощо.
Рослинне угруповання характеризується певним просторовим розташуванням рослин —ярусністю. Ярусність буває надземна і підземна. Надземна ярусність визначається висотою надземних частин рослини (пристосування для всебічного використання світла), а підземна —глибиною проникнення коренів у ґрунт (пристосування для зменшення гостроти конкуренції за воду імінеральні речовини). Ярусне розташування рослин в угрупованні знижує гостроту конкуренції за світло: верхні яруси займають світлолюбні рослини, нижні — тіньовитривалі та тіньолюбні.
У рослинних угрупованнях постійно відбуваються зміни. З чергуванням пір року пов’язані сезонні зміни. Восени відмирають трав’янисті рослини або лише їх надземна частина, деревні рослини нашої зони скидають листя тощо. Навесні розпускаються квітки, листя та ін. Зміни вугрупованнях можуть бути і багаторічні, обумовлені змінами кліматичних умов, господарською діяльністю людини, процесами, що відбуваються в самих угрупованнях. Часто відбувається заміна рослинного угруповання одного типу іншим. Унаслідок заростання озера виникає болото або при пересиханні болота виникають луки, або на місці неораного поля можуть утворитися луки, а можуть і чагарникові зарості. Поступово зміни рослинних угруповань завершуються формуванням стійкого угруповання, здатного до самопідтримання та саморегуляції протягом довгого часу.
У природі існують різні типи рослинних угруповань, такі, як ліси, луки, степи, болота. Кожне зтипів угруповань має певний видовий склад, один чи кілька панівних (домінантних) видів. Розподіл рослинних угруповань на Землі визначають умови навколишнього середовища (температура, освітленість, зволоженість, тип ґрунту). У кожній із природних зон (тундра, тайга, степ, пустеля тощо) переважають ті життєві форми рослин, які найкраще пристосовані до місцевих умов. Якщо влісах домінують деревні рослини, то на луках домінують багаторічні трав’янисті рослини, у степах— трав’янисті рослини, пристосовані до тривалих посушливих періодів та ін. Перелік видів рослин, що зростають на певній території, називають флорою (флора України, Карпат, Криму).