Колючо-сисний апарат характерний не тільки для комарів. Він також зустрічається і у клопів, рівнокрилих, вош, блох, мошок, попелиць, цикадок, листоблішок.
Служить для живлення вкритолежачою рідкою їжею: сік рослин, кров тварин і людини.
Складається: верхня губа(labrum) => пластиночка; верхні щелепи(mandibulae) => представляють собою дві голочки із зазубринками і служать для проколювання субстрату; нижні щелепи(maxillae) => дві напівтрубочки, які при складанні утворюють трубочку. По ній до субстрату надходять ферменти, під дією яких, вискомолекулярні речовини, кров, розкладаються на низькомолекулярні;нижня губа(трьох-чотирьох члениста)(labium) => у стані спокою, в неї, як у футляр, складаються всі складові частини ротового апарату, іноді наз. хоботком;
Объяснение:
Печінка – найбільший із внутрішніх органів людини, її маса зазвичай складає 2-4 % маси тіла. Печінка розташована з правого боку в черевній порожнині під діафрагмою. У неї заглиблений жовчний міхур, з’єднаний з дванадцятипалою кишкою жовчною протокою. Печінка складається з клітин гепатоцитів,функції печінки її відносять до травних залоз, оскільки гепатоцити виробляють жовч. Вона утворюється безперервно і накопичується в жовчному міхурі. Надходження жовчі до дванадцятипалої кишки починається за 5-10 хв. після вживання їжі і триває 6-8 годин. Наступна функція печінки – бар’єрна.отрапивши з ворітної системи печінки до гепатоцитів, шкідливі речовини зазвичай знешкоджуються, а продукти їх розщеплення виводяться разом з жовчю в кишечник. У печінці також розщеплюються продукти розпаду зруйнованих еритроцитів, утворюючи жовчні пігменти.Печінка бере участь у кровотворенні, накопичуючи Ферум, який використовується для синтезу гемоглобіну. Печінка є одним з депо крові: у ній може міститися до 60 % усього її об’єму в організмі.
Підшлункова залоза. Ця залоза розміщується за шлунком. Маса підшлункової залози становить близько 110 г. Вона є залозою змішаної секреції, оскільки містить клітини двох типів: одні виробляють компоненти травного соку, інші – гормони. Основними компонентами підшлункового соку є різні травні ферменти й іони гідрокарбонату. Ферменти цього секрету настільки різноманітні, що під їх дією розщеплюються молекули майже всіх поживних речовин: і білків, і жирів, і вуглеводів. Іони гідрокарбонату нейтралізують у кишечнику соляну кислоту, яка потрапляє до нього зі шлунка в складі хімусу. Унаслідок цього травний сік у кишечнику стає слабо лужним. Саме в такому середовищі можуть працювати ферменти підшлункової залози