ответ:Від всіх інших птахів пінгвінів відрізняє абсолютно особлива будову тіла. Форма тіла пінгвінів обтічна, що ідеально для пересування у воді. Передні кінцівки пінгвінів — ні що інше, як ласти. Мускулатура і пристрій кісток дозволяє їм під водою працювати крилами майже як гвинтами. Гребні рухи виробляються потужними грудними м'язами, які кріпляться до розвиненого кіля грудини. Грудна мускулатура розвинена незвичайно і складає інколи до 30 % маси тіла, що у декілька разів перевищує мускулатуру найпотужніших літаючих птиць. Якщо крила пінгвінів є основним «двигуном» у воді, то перетинкові лапи виконують функцію керма. Під водою пінгвіни здатні розвинути швидкість близько 5-10 км/ч, інколи і вище — до 36 км/ч (субантарктичний пінгвін). Пінгвіни здатні пірнати на глибину до 200 м і залишатися під водою до 20 хвилин. Друга явна відмінність пінгвінів від інших птахів — щільність кісток. У всіх птахів кістки трубчасті, що робить їх скелет легше і дозволяє літати або швидко бігати. Але у пінгвінів вони схожі на кістки ссавців (дельфінів і тюленів) і не містять внутрішніх порожнин.
Більшість пінгвінів мешкають в холодному кліматі, плаваючи у воді, температура якої близька до нуля. Товстий жировий під шкірою пінгвінів, густе водонепроникне пір'я, змащене жировим секретом не дають птахам замерзнути у воді. Під час линьки пінгвіни скидають велику кількість пір'я і на цей час не здатні плавати у воді і залишаються без їжі до тих пір, поки не відросте нове пір'я. Нове пір'я виростає під старими і як-би виштовхує його. За цей час пінгвіни втрачають біля третини ваги свого тіла. Стовбури пір'я розширені, опахала розвинені слабо, пір'я чимось нагадує лусочки. Їжею пінгвінам служить дрібна риба, краби, креветки і кальмари.
Більшість пінгвінів забарвлена приблизно однаково: чорні зверху, білі знизу. Таке забарвлення є маскуванням для багатьох морських тварин (наприклад дельфінів).
Объяснение:)
Зат алмасу немесе метаболизм деп тірі ағзада өтетін барлық химиялық реакциялардың жиынын айтамыз. Зат алмасу нәтижесінде ағзаға қажет заттар түзіледі және энергия бөлінеді. Ағза мен сыртқы орта арасында әрқашан зат және энергия алмасуы үздіксіз жүріп отырады. Күрделі қоректік заттар ас қорыту мүшелерінде қорытылып құрылысы жай заттарға айналған соң ащы ішектен қанға және лимфаға өтеді. Қан және лимфа ағыны арқылы ұлпаларға жеткізіледі. Әр мүшенің жасушалары өзіне тән және өсіп-өнуіне қажетті қарапайым заттарды түзеді. Қоректік заттардың ыдырауынан пайда болған энергияны жасушалар әр-түрлі физиологиялық үрдістер үшін жұмсайды. Артық түскен заттарды өзіне қор етіп жинайды (мысалы, гликоген, май). Ал жасушалардың тіршілік етуі нәтижесінде түзілген керексіз заттар өкпе, тері ішек арқылы сыртқа шығарылып отырады.
Табиғаттағы зат айналымы
Зат алмасу (метаболизм) – жасушаның тіршілігін қамтамасыз ететін, организмде жүріп жататын барлық химиялық процестердің жиынтығы. Бұл организмнің тіршілік қабілетін сақтау және сыртқы ортамен қарым-қатынасын, организмге қоректік заттардың еніп, олармен ферменттер әсерінен ыдырауын, пайда болған жай заттардың жасушалар мен мүшелерге тасымалданып, олардың тотығуын, энергия бөлініп шығуын, жасуша құрамындағы түзілістердің биосинтезделуін және қорытылған өнімдердің организмнен бөлініп шығуын қамтамасыз етеді.
Жасушадағы қандай да болса, бір заттың белгілі бір тәртіппен ферменттік айналуға түсуін –метаболизмдік жол, ал осы кезде пайда болатын аралық өнім – метаболиттер деп аталады.
Пытаясь избежать голода и холода, человек начал строить жилища, возделывать поля и разводить скот. Он выжигал леса, чтобы на их месте сеять злаки и пасти коз и овец, менял русла рек и строил запруды, чтобы осушить заболоченные участки. Так люди мало-помалу начали изменять природу на свой лад, создавать собственный мир, «вторую природу» — цивилизацию.
Но даже высочайшие достижения научной мысли и технологии — космические корабли и межпланетные зонды — на сто процентов состоят из материалов, позаимствованных у земной природы. Разумеется, сталь, титан, медь, водородное топливо и окислители не встречаются на Земле на каждом шагу. Человеческие руки и разум изменяют природные вещества, давая им новое предназначение.
Современный городской житель может никогда не увидеть «первой природы» — родится, вырастет, проживет жизнь и умрет в искусственном мире гигантского мегаполиса вроде Нью-Йорка, Мехико или Шанхая. Погруженный в мир цивилизации, он словно забывает о том, откуда родом все люди.
Какая-то сила, пока еще неизвестная ученым, заставляет человека отгораживаться от природы. Однако он продолжает жить на своей родной планете и все более глубоко влиять на все ее сферы — от Мирового океана до атмосферного воздуха. Но, странное дело, именно цивилизация дает человеку возможность не только отгородиться от стихий, но и более глубоко проникнуть в природу, познать ее законы.