З кліматичних факторів головну роль відіграє температура. Наземні тварини з непостійною температурою тіла (холоднокровні) потребують теплого або гарячого клімату з достатньою вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у тропіках і субтропіках. Низькі температури краще витримують тварини з постійною температурою тіла (теплокровні).
Чемпіоном витривалості до низьких температур слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема імператорських. Вони не лише добре переносять страшенну холоднечу і сніжні бурани антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не влаштовують. Витримувати жорстокий холод Антарктики їм допомагає щільне й густе оперення та підшкірний шар жиру.
Обов'язкове для всіх птахів линяння у них також має пристосований характер: старі пера випадають тільки після того, як виростають нові. Пташенята імператорських пінгвінів вкриті густим пухом, з'являються вони навесні, за літо мужніють настільки, Що вже можуть витримати сувору і довгу зиму. Пінгвінам допомагає захищатися від сильного вітру та морозу й те, що вони часто скупчуються у так звані черепахи, які нагадують собою коло у декілька метрів діаметром. Таке коло повільно і безперервно рухається навколо центру і проти вітру, що сприяє збереженню температури тіла і меншій втраті ваги (одинокі птахи втрачають щоденно понад 200 г, а у "черепасі" - лише 100 г).
З морських ссавців найнижчі температури доводиться витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах. Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються" антарктичного континенту і сусідніх островів.
Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки, дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в найлютіші морози перебувають у воді.
У скелетної м'язової тканини волокна расположеи паралельно, що дозволяє м'язам тільки змінювати довжину, згинаючи або расгибая суглоби, а в серцевому м'язі волокна розташовані перпендикулярно один одному, що дозволяє серцю стискатися і розтискуватися, змінюючи обсяг і працюючи як насос. Серцева м'язова тканина, так само як і скелетна, має поперечну покресленість. Однак, на відміну від скелетної, тут є спеціальні ділянки, де м'язові волокна щільно змикаються. Завдяки такій будові скорочення одного волокна швидко передається сусіднім. Це забезпечує одночасність скорочення великих ділянок серцевого м'яза. За рахунок гладких м'язів відбувається скорочення внутрішніх органів і зміна діаметрів кровоносних судин. Скорочення скелетних м'язів забезпечує рух тіла в просторі і переміщення одних частин по відношенню до інших.
Объяснение:
Признаки, которые определяются одним геном, называют моногенными. Но даже они могут образовываться в результате взаимодействия. вы уже ознакомились с этим явлением, когда рассматривали понятие неполного доминирования аллелей. Известно много случаев, когда признак или свойства организма определяются двумя или более различными генами, которые взаимодействуют между собой. Но следует помнить, что взаимодействуют не сами гены, а молекулы белков или РНК, которые являются их продуктами. При взаимодействии неаллельных генов происходит отклонение от менделевских закономерностей расщепления по фенотипу у потомков. Различают следующие основные типы взаимодействия генов: комплементарность, эпистаз и полимерия. Кроме того, отдельно рассматривают модифицирующее действие гена (плейо-тропию), при котором одним геном определяются различные признаки.
Верблюд, африканский страус, жёлтый скорпион, рогатая гадюка, аддакс