Шишка — видозмінений пагін, що розвивається на кінцях гілок хвойних рослин у вигляді маленьких утворень, вкритих лусочками, що містить у собі статеві структури.
Хвоїнки — листя сосни — мають щільний захисний шар, що особливо допомагає їй в морози.
Объяснение:
Хвоя
Хвоя зовні походить на вузьке голчасте листя. Характерна наявність щільної шкірки, яку покриває віскоподібна субстанція. Це необхідно для зменшення випаровування вологи голонасінними. Приміром, у ялини хвоїнки чотиригранні, але часто грані практично непомітні, й хвоїнки виглядають сплощеними. Якщо розрізати хвоїнку, вона має форму неправильного ромба, причому самий плоский кут спрямований донизу. Тут розташована серединна жилка листа. Уздовж інших граней голочки помітні смуги білого кольору, утворені продихами - дихальними отворами, через які здійснюється дихання рослин. Також продихи служать для випаровування вологи, яку дерево вбирає з грунту навіть у люту холоднечу. Це пояснює той факт, що ялини, як і інші хвойні, не можна пересаджувати в осінній час, тому що коріння не може міцно вкоренитися, і вода практично не піднімається по стеблу до хвої, хоча дихання відбувається в тому ж режимі.
Важливою відмінністю хвойних порід від листяних полягає в тому, що у них черешок міцно пов'язаний з гілкою і залишається на ній, навіть після відмирання голки. Голки відпадають через 6-7 років. Вони добре захищені від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища товстим шаром воскового нальоту - кутикулою. Причому у багатьох видів наліт настільки товстий, що хвоїнки набувають блакитний відтінок.
У хвойних немає справжніх плодів і квітів.
Вони належать до відділу голонасінних. Їх насіння прикріплені безпосередньо до насінної луски, а ті з них, які зібрані в жіночі шишки забезпечені особливими крильцями. Залишаючи шишку, вони планують на крилах, при обертанні нагадуючи маленькі гвинтокрили. Це допомагає їм пересуватися подалі від материнської рослини.
Хвойні шишки
Зовнішній вигляд шишок хвойних різноманітний і специфічний. Вони можуть відрізнятися за довжиною, формою, розміщенням в просторі, кольором, структурою та формою спорофілів розповсюдження насіння, тощо. Але принципова структура шишок однакова. Всі шишки в основі мають вісь, яка відособлена від вегетативної частини дерева і є коротким пагоном з розташованим на ньому спороносними листям - спорофіллами.Хвойні шишки
Розрізняють жіночі й чоловічі шишки. Переважна більшість хвойних відноситься до однодомних. У них як жіночі, так і чоловічі шишки розвиваються на одній рослині. У більшості випадків чоловічі шишки групами зосереджені в пазухах листків, іноді - на верхівках бічних пагонів. Шишки жіночої статі відрізняються компактним розташуванням, зрідка вони розташовані поодинці.
ормоны растений были открыты только в 1920-х годах, так что все сведения о них получены сравнительно недавно. Однако еще Ю.Сакс и Ч.Дарвин в 1880 пришли к мысли о существовании такого рода веществ. Дарвин, изучавший влияние света на рост растений, писал в своей книге к движению у растений»: «Когда проростки свободно выставлены на боковой свет, то из верхней части в нижнюю передается какое-то влияние, заставляющее последнюю изгибаться».
Киевский университет был центром изучения фитогормонов в нашей стране. В 1924-1928 гг. Н.Г. Холодный сформулировал учение о фитогормонах [12]. Начиная с середины 30-х годов, фитогормоны и их синтетические аналоги активно исследуются в США, в Бойс-Томпсоновском институте. В середине 30-х годов в нашей стране существовало, по крайней мере, три центра изучения гормонов — Киевский университет, Институт физиологии растений АН СССР (Москва), и Ленинград, где над фактором цветения работал Б.С. Мошков. Конец 40-х — начало 50-х годов стало временем активного изучения природных и синтетических регуляторов. Один за другим открывают регуляторы цитокинины, гербициды. В нашей стране, начиная с 60-х годов, исследования физиологии и биохимии фитогормонов проводятся в Сибири (Иркутск, лаборатории В.В. Полевого и К.З. Гамбурга) [11]
Изучение влияния фитогормонов актуально и продолжается в настоящее время во всем мире. Им находят все более широкое применение.
1.2. Влияние фитогормонов на рост, развитие, урожайность и качество растениеводческой продукции.
Гормоны растений - или фитогормоны, вырабатываемые растениями органические вещества, отличные от питательных веществ и образующиеся обычно не там, где проявляется их действие, а в других частях растения. Все гормоны растений можно объединить в несколько главных классов в зависимости либо от их химической природы, либо от оказываемого ими действия. К ним относят ауксины, гиббереллины, цитокинины, гормоны цветения, витамины группы В [16].
Химическая основа действия фитогормонов в растительных клетках еще недостаточно изучена. В настоящее время полагают, что одна из точек приложения их действия близка к гену и гормоны стимулируют здесь образование специфичной информационной РНК. Эта РНК, в свою очередь, участвует в качестве посредника в синтезе специфичных ферментов соединений белковой природы, контролирующих биохимические и физиологические процессы. [13]
Ауксины - вещества, стимулирующие растяжение клеток растений. Под общим названием «ауксины» подразумевают индолил-3-уксусную кислоту (ИУК) и ее производные. Второе название кислоты - гетероауксин. Установлено, что в растениях ауксины встречаются в основном в виде (3- индолилуксусной кислоты (Р-ИУК) и ее производных. [19]
По современным представлениям ауксинам отводится ведущая роль в корнеобразовании. Они контролируют дифференциальный рост, деление и растяжение клеток, стимулируют поглощение и передвижение пластических веществ по растению, ингибируют опадение и старение листьев. [11]
Гетероауксин (β-индолилуксусная кислота) — вещество группы ауксинов, фитогормон, стимулятор роста растений. Впервые выделен в 1934 из культуры плесневых грибов и др. микроорганизмов голландским химиком Ф.Кеглем с сотрудниками; позднее обнаружен и у высших растений; образуется из аминокислоты триптофана в листьях, а затем перемещается в растущие стебли и корни растений, где окисляется и переходит в деятельное состояние. [16]Физиологическая роль гетероауксина в растениях настолько разнообразна, что и по сей день не выяснена во всех деталях. Гетероауксин в малых концентрациях стимулирует рост растений, в больших оказывается его ингибитором.
информация не моя но надеюсь :)
