Ми думаємо, що знаємо, що значить котяче муркотіння.
Це, певно, найбільш впізнавана ознака задоволення цієї тварини: задоволене хропіння, яке виникає кожен раз, коли кота чухають чи гладять, саундтрек до незліченних сеансів лежання на колінах у господаря.
Але це ще не вся історія. Котяче муркотіння означає набагато більше, ніж ви могли собі увити.
Навіть те, як воно виникає, - тема для дебатів. Раніше вважалося, що це пов'язано з приливом крові до нижньої порожнистої вени, яка відповідає за доставку позбавленої кисню крові до правої частини серця.
Проте з проведенням додаткових досліджень більш імовірним видається, що цей звук створюють м'язи всередині гортані кішки. Коли вони рухаються, то розширюють і стискають голосову щілину - частину гортані, яка оточує голосові зв'язки - і повітря вібрує щоразу, коли кішка вдихає та видихає. Що маємо в результаті? Мурчання.
Попри те, що наука сьогодні достатньо впевнена у тому як виглядає цей процес, немає чіткої відповіді на питання, що викликає таку реакцію.
Найбільшою підказкою тут є нейронна синхронізація глибоко всередині мозку кішки, яка інакше не має чіткої мети.
Але якщо така синхронізація виникла, то це тільки тому, що кішка задоволена?
Інколи. Але тільки інколи.
Мар'ян Дебевер працює фотографом у котячому притулку в Лондоні і зараз здобуває ступінь з психології котів. Вона також має чотирьох котиків - Клайва, Хулу, Луїджі та Арчі - які стали свого роду Інстаграм-сенсацією (33 тис. фанів в Інстаграмі, число яких постійно зростає).
"Люди думають, що вони щасливі, коли мурчать. Але це не завжди так"
АВТОР ФОТО,MARJAN DEBEVERE
Підпис до фото,
"Люди думають, що вони щасливі, коли мурчать. Але це не завжди так"
Частина загадки навколо котячого мурчання полягає в тому, що ми помічаємо муркотіння котів "коли ми чухаємо їм ті місця, які їм подобається аби чухали", каже Дебевер. Втім вони мурчать і коли ми не поруч, а частота мурчання відрізняється залежно від особини. "Всі коти різні, деякі ніколи не мурчать, а деякі мурчать постійно", - каже вона. Вона порівнює свого кота Луїджі - бродячого кота, який прослідкував за кимось до їхнього офісу, а вже звідти його забрали до притулку - з Арчі, який "переїхав з сусіднього будинку" і став частиною родини. Луїджі рідко мурчить, а Арчі часто.
"Я зробила фото більш як 3 тисяч котів (в притулках), і ані двоє з них не однакові, - каже Дебевер. - Я бачила багато котів, які муркотіли, коли помирали і коли їх присипали. Ветеринар в такому випадку говорить щось подібне до "вони муркотіли аж до самого кінця", а люди думають, що вони щасливі, коли муркотять. Це не завжди так".
Вивчення поведінки та комунікації котів не таке успішне, в порівнянні з собаками, які зазвичай охочіше беруть участь в дослідженнях, особливо якщо отримують їстівну винагороду. Проте останніми роками було пролито більше світла на мурчання.
"Ми тільки починаємо його розуміти й маємо більше запитань ніж відповідей, - каже Гері Вайтцман, ветеринар і СЕО Гуманітарного товариства Сан Дієго. - Хоча мурчання зазвичай є проявом задоволення котів, це також може виражати знерованість, страх та стрес. На щастя, все ж частіше це ознака саме першого".
"Десятиліттями вважалося, що мурчання є формою комунікації. На початку 2000-х виникла гіпотеза, що мурчання може мати й іншу мету. Робота Елізабет фон Моггенталер, Карен Оверол та інших привели до кращого розуміння мети мурчання. Цілком імовірно, що мурчання має ознаки комунікації, заспокоєння та зцілення," - каже Вайтцман.
Коти починають мурчати через декілька днів після народження, що допомагає їхнім матерям знайти їх під час годування. Це може продовжуватись і в деяких дорослих кішок, які мурчать, коли їх годують - або в тих, хто мурчить перед тим, коли вони намагаються переконати людину, що прийшов час обіду. Деякі голосно муркотітимуть, коли обережно досліджують нову територію (моя власна кішка муркотить найгучніше, коли вона вивчає задню стінку гардеробу). Кішки також можуть муркотіти після того, як їх налякали, або після стресових випадків, таких як переслідування собакою.
Чим більше наука занурювалася в дослідження муркотіння, тим більше вона, здається, відкривала. "Дослідники записали "звичайне муркотіння" і муркотіння, яким в господарів просилася їжа, - говорить Селія Хаддон, автор та експерт з питань поведінки котів. - Навіть люди, які не мають котів, могли б помітити різницю. Всередині звичайного низького мурчання був більш високочастотний крик, дещо схожий на "мяу".
"Цей конкретний звук дуже схожий на крик самотніх кошенят або крик дитячого незадоволення. Ми, люди, природно, чутливі до плачу дитини, тому ми також реагуємо на крик всередині мурчання", - каже Хаддон.
Сем Вотсон, науковий співробітник британської тваринницької благодійної організації RSPCA, каже, що все ще існує мало розуміння того, як коти мурчать один з одним у дикій природі, хоча очевидно, що вони мурчать, коли вилизують один одного. "Може бути одне мурчання для "Я хочу це", інше для "Давайте ділитися ресурсами". Є багато таких речей, про які ми так мало знаємо.
