Объяснение:
До людини завжди слід ставитись як до мети і ніколи як до засобу”
Кант.
Фантастичні успіхи новітніх біотехнологій породили цілий спектр світоглядно-етичних проблем. Безмежні технологічні можливості людини, яка використовує. методи генної інженерії, клонування, потребують нової визначеності суспільства в плані ставлення до людини як природної цінності. Постають проблеми моральних регулятивів, "стандартів", що дозволяють або забороняють певні втручання в людське біологічне. Взагалі конструювання живого методами новітньої біотехнології породжує питання етичного і світоглядного характеру.
Ніколи до цього часу етика не відігравала настільки важливої ролі в медицині, в біології та суспільстві: наукові відкриття призвели до того, що моральність, яка має пряме відношення до життя, стала для людства проблемою першочергового значення в суспільстві та на світовому рівні.
Напевне, одним із найболючіших нервів біомедичної етики є наміри вчених-експериментаторів застосувати методи молекулярної біології та генетики щодо людського організму, його генетичного апарату, їх розповсюдження на сферу репродукції людини. На базі цих галузей біологічного, генетичного знання і з залученням надтонких технологій експерименту сформувався один з інтригуючих розділів біомедичної етики - генетична інженерія.
В Україні заборонено вирощування генетично модифікованих рослин, однак в південних областях з'явилася соя із зміненою ДНК, а на ринках можна придбати генетично модифіковану картоплю. Фахівці попереджають, що вживання такої картоплі недопустиме, бо в ній є білок екзотоксин, що має інсектицидні властивості і робить його засобом боротьби із колорадським жуком та іншими комахами.
Життя та економічна вигода штовхає світових виробників до розширення посівних площ під такими культурами. Лише за останні п'ять років (1996-2000 pp.). у всьому світі збільшилися площі під трансгенні культури із 1,7 млн га до 43 млн га. Світовими лідерами у вирощуванні трансгенних рослин є США, Аргентина, Канада. А за обсягами виробництва та споживання перше місце займає генетично модифікована соя, яка за рекомендаціями гігієністів харчування є замінником м'яса.
Боротьба між прихильниками трансгенних технологій та їх противниками полягає у тому, що перші вважають генетично модифіковані рослини доцільним виходом у боротьбі з голодом , інші - вважають, що їх поширення призведе до найстрашнішого в історії цивілізації забруднення довкілля , що порушить екологічну рівновагу. Окрім цього, зростання числа людей, які страждають алергічними захворюваннями, вчені пов'язують із безконтрольним використанням хімічних лікарських препаратів та використанням харчових добавок та продуктів, які містять трансгени. Тому настійною соціально-медичною проблемою стає кваліфікована оцінка безпечності генетично-модифікованих продуктів, врахування токсичних властивостей впровадженого білка, його алергійність.
Незважаючи на явну користь від генетичних досліджень і експериментів, саме поняття "генна інженерія" породило різні підозри та страхи, стало предметом занепокоєності і навіть політичних суперечок. Багато хто побоюється, наприклад, що який-небудь вірус, що викликає рак у людини, може бути введений у бактерію, що звичайно живе в організмі чи на шкірі людини, і тоді ця бактерія може викликати рак. Можливо, також, що плазміду, яка несе ген стійкості до лікарських препаратів, введуть у пневмокок, у результаті чого пневмокок стане стійким до антибіотиків і пневмонія не буде піддаватися лікуванню. Такого роду небезпека, безперечно, існує.
Генетичні дослідження ведуться серйозними і відповідальними вченими, а методи, що дозволяють звести до мінімуму можливість випадкового поширення потенційно небезпечних мікробів, увесь час удосконалюються. Оцінюючи можливі небезпеки, які ці дослідження в собі несуть, варто зіставляти їх зі справжніми трагедіями, викликаними недоїданням і хворобами, що гублять і калічать людей.
Не викликає сумнівів те, що генетична інженерія та біотехнології містять у собі величезний потенціал можливостей впливу на людину, а отже, і на соціум. Проте наслідки цього потенціалу мають подвійне значення. Головна загроза полягає у тому, що таке втручання здійснюється у "святая святих" природи без достатніх системних знань з біології та генетики. Адже наука знаходиться лише в „початковій школі" їх вироблення, а значить, і використання.
Клетки энтодермы специализируются на выполнении пищеварительной функции. Основная функция энтодермы - пищеварительная. В энтодерме располагаются эпителиально-мускульные и железистые клетки. Эти клетки выстилают кишечную полость.
Эктодерма: – наружный зародышевый листок эмбриона на ранних стадиях развития. Из эктодермы образуются кожный эпителий, нервная система, органы чувств, передний и задний отделы кишечной трубки, то есть все органы, связанные с внешним миром или подверженные его воздействию (она образует внешнюю поверхность человека, которого можно представить в форме трубы) . Она наименее важна и поэтому представляет собой наш первый слой.
Мезодерма: из нее возникают внутренние органы или паренхиматозная ткань внутренних органов, таких как легкие, сердце, почки и т. п. Это органы, образующиеся из мезотелия мезодермы.
