Ефективність роботи продуцентів — одна з важливих функціональних характеристик природних ландшафтів. Вона залежить від двох груп причин: одна з них пов'язана з внутрішніми особливостями продуцентів і можливостями їх фотосинтетичного апарату, які визначають теоретично можливу швидкість створення первинної продукції. Інша група причин пов'язана із зовнішніми екологічними факторами, виступаючими як обмежувачі фотосинтетичної активності рослин. Для кількісної оцінки ефективності функціонування фітоценозів використовується спеціальний показник — ККД використання радіації, розрахунок якого базується на зіставленні продуктивності рослинного покриву з кількістю поглиненої фотосинтетично активної радіації (ФАР). За даними В. Лархера, найбільший ККД відзначається для ландшафтів екваторіальних лісів (4,5%). Ефективність роботи продуцентів у різних зонах знижується при лімітуючій дії гідротермічних факторів. Найнижчий ККД гається в пустельних і напівпустельних ландшафтах тропіків (0,05%), де в поясі високого тиску рідкісний дефіцит вологи поєднується з максимальними величинами сонячної інсоляції.
Объяснение:
Вони є автотрофами, тобто організмами, які здатні синтезувати з неорганічної речовини необхідні їм для життя органічні речовини. Це вищі рослини (крім паразитних та сапрофітних), водорості, деякі бактерії (залізобактерії, сіркобактерії) та ін.
Выделительная функция поддерживает постоянство внутренней среды организма, избавляя его от избытка органических и неорганических веществ, нарушающих гомеостаз. Выделительную функцию выполняют почки, потовые железы, легкие, железы желудочно-кишечного тракта (выделяют соли тяжелых металлов, некоторые лекарственные вещества). Печень выводит продукты распада гемоглобина, избыток гормонов, например тироксина. Легкие удаляют пары воды, а также летучие вещества, например продукты распада алкоголя. Потовые железы выделяют воду, соли, мочевину, мочевую кислоту. Почки выводят продукты обмена белков и нуклеиновых кислот (мочевину и мочевую кислоту), избыток воды и некоторых гормонов (глюкагон), а также продукты распада обезвреженных в печени ядовитых веществ.
Эпиде́рмис — слой клеток, которые защищают от вредного воздействия среды и излишнего испарения воды. Часто поверх эпидермиса лист покрыт защитным слоем восковидного происхождения (кутикулой) .
Мезофи́лл, или паренхи́ма — внутренняя хлорофиллоносная ткань, выполняющая основную функцию — фотосинтез.
Сеть жи́лок, образованных проводящими пучками, состоящими из сосудов и ситовидных трубок, для перемещения воды, растворённых солей, сахаров и механических элементов.
У́стьица — специальные комплексы клеток, расположенные, в основном, на нижней поверхности листьев; через них происходит испарение воды и газообмен.