Объяснение:
Во время цветения на растениях появляются цветки – большие или совсем крошечные, невероятно красивые или вовсе неприметные. В центре каждого цветка находится пыльца, которая выглядит как множество мельчайших желтоватых крупинок.
Пыльца необходима для размножения растений, которое происходит за счет опыления – переноса пыльцы с одних цветков на другие. Без опыления из цветка не вырастет плод с семенами и, значит, растение окажется бесплодным.
Процесс опыления происходит двумя основными
Опыление насекомыми. Когда пчела или другое насекомое садится на цветок, к его лапкам прилипает пыльца. Перелетая на другой цветок такого же вида растений, насекомое невольно становится переносчиком пыльцы и опылителем. Насекомые-опылители имеют большое значение, ведь с их растения могут размножаться (шиповник, яблоня, груша и другие. Опыление ветром. Есть растения, которые опыляются с ветра. Их цветки маленького размера, совсем невзрачные и расположены в группах. У таких цветков совсем нет нектара, ведь им нет нужды привлекать насекомых. Пыльца образуется очень рано, когда на деревьях еще нет листвы, и в большом количестве – это нужно для того, чтобы ветер смог свободно разнести ее по свету.В природе существует немало растений, которые размножаются не семенами, а своими частями:
корневыми отростками;
луковицами;
частями стеблей;
клубнями.
К примеру, садоводы размножают клубнику с стеблей-усиков, которые зарывают в землю, чтобы те проросли и дали жизнь новому растению. Картофель высаживают мелкими клубнями, а чеснок, лук, тюльпаны и нарциссы – луковицами.
Спадкова схильність до хвороб
Поряд із хворобами, чітко детермінованими спадковістю (генами та хромосомами) або чинниками середовища (травми, опіки), є велика і різноманітна група захворювань, розвиток яких зумовлений взаємодією певних спадкових впливів (мутацій або поєднань алелей) і середовища. Цю групу хвороб називають хворобами зі спадковою схильністю.
Причини та особливості розвитку цих захворювань дуже складні, багаторівневі, остаточно не з'ясовані і різні для кожної хвороби. Однак загальновизнано, що існують спільні особливості розвитку таких захворювань.
Основою спадкової схильності до хвороб є широкий генетично збалансований поліморфізм популяцій людини за ферментами, структурними і транспортними білками, а також за антигенними системами. У популяціях людини принаймні 25—30% локусів (із приблизно 40 000) представлено двома і більше алелями. Отже, індивідуальні комбінації алелей неймовірно різноманітні. Вони забезпечують генетичну унікальність кожної людини, виражену не тільки у здібностях, фізичних відмінностях, а й у реакціях організму на патогенні чинники навколишнього середовища. Хвороби зі спадковою схильністю виникають в осіб із відповідним генотипом (поєднання "приваблюючих" алелей) у разі провокувальної дії середовища.
Захворювання зі спадковою схильністю умовно поділяють на такі основні групи: вроджені вади розвитку; поширені психічні та нервові хвороби; поширені хвороби середнього віку.
Найпоширенішими вродженими вадами розвитку є розщеплення верхньої губи та піднебіння, вивих стегна, клишоногість тощо. До психічних і нервових хвороб зі спадковою схильністю належать шизофренія, епілепсія, маніакально-депресивні циркулярні психози, розсіяний склероз та ін. Серед соматичних хвороб середнього віку часто трапляються псоріаз, бронхіальна астма, виразка шлунку та 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця, гіпертензія, цукровий діабет тощо.
У зв'язку з успіхами розшифрування геному людини новими науковими досягненнями розширилися можливості генетичного аналізу механізмів виникнення хвороб зі спадковою схильністю, незважаючи на їх складність. Патогенез такої хвороби — складний, багатогранний і багаторівневий процес, тому значення спадкових чинників неможливо з'ясувати однозначно у всіх випадках. Часто важко відокремити чинники один від одного як стосовно інтенсивності, так і тривалості їх дії. Розуміння причин і перебігу хвороб зі спадковою схильністю ускладнюється ще й тим, що їх розвиток — результат взаємодії генетичних чинників (моногенних чи полігенних) із чинниками середовища, дуже специфічними чи менш специфічними. Лише найновіші досягнення у вивченні геному та складанні генних карт хромосом людини дають змогу наблизитися до виявлення ефектів головного аномального гена.
Кожне захворювання зі спадковою схильністю — це генетично гетерогенна група з однаковими клінічними кінцевими проявами. У кожній групі є кілька різновидів, обумовлених генетичними та негенетичними причинами. Наприклад, групу ішемічних хвороб серця можна поділити на кілька моногенних форм гіперхолестеринемій (підвищений уміст холестерину в крові).
Причини розвитку хвороб зі спадковою схильністю схематично наведено на рис. 5.19. їх кількісні поєднання у розвитку захворювань можуть бути неоднаковими у різних людей.
Для вияву хвороб зі спадковою схильністю необхідне конкретне поєднання спадкових і зовнішніх чинників. Чим вираженіша спадкова схильність і більший ті лив середовища, тим для індивіда вища вірогідність за хворіти (у більш ранньому віці та у важчій формі).
Объяснение:
