слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці — гіфів і розміщених між ними клітин або ниток водоростей. розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані лишайників: гомеомерний і гетеромерний на поперечному перерізі лишайника гомеомерного типу видно, що слань утворена хаотично переплетеними гіфами гриба, поміж якими розкидані окремі клітини або нитки водоростей. ці лишайники утворюють групу, відому під назвою слизистих лишайників, оскільки водорості виділяють слиз, в який вкраплені клітини гриба і водорості.
у лишайнику гетеромєрного типу клітини водоростей зосереджені в одному шарі, який називають готдшльним шаром. під ним знаходиться серцевина, що складається з пухко розміщених ниток гриба. зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називають кірковими шарами. за грибних ниток, що відходять від нижньої кори, лишайник прикріплюється до субстрату, на якому росте. у деяких лишайників нижньої кори немає і він зростається із субстратом гіфами серцевини.
водоростевий компонент лишайника (фікобюнт) представлений синьозеленими, зеленими, жовтозеленими і бурими водоростями. представники 28 родів цих відділів
Во-первых, круговорот углерода.
В слоях атмосферы содержится некоторое количество двуокиси углерода. Этот углерод используется растениями в поцессе фотосинтеза. Затем возвращается в атмосферу во процессе дыхания и разложения органических веществ бактериями. Однако, в атмосферу углерод поступает еще и из других источников - в процессе вулканической деятельности, например, и количество его велико. Но количество углерода в атмосфере все равно остается постоянным. Происходит это как раз благодаря раковинным простейшим.
Выброшенный вулканами в атмосферу углерод растворяется в водах мирового океана. Раковинные простейше используют его на построение своих раковин. Они обитают в морских глубинах и, погибая, опускаются на морское дно. Их раковины состоят из углерода, а потому, на некоторое время этот связанный углерод "выбывает" из круговорота.
То же самое - с круговоротом кальция в биосфере.
Кальций приносится в океан реками, которые размывают кальциесодержащие отложения. Морские организмы расходуют его на постройку своих раковин, а затем кальций также оказывается "захороненным" на морском дне. Затем морская вода снова размывает отложения, кальций распространяется в океане.
