Скелет птиц состоит из нескольких отделов: черепа, позвоночника, поясов конечностей и конечностей. Он легкий благодаря наличию в костях воздухоносных полостей. У нелетающих и ныряющих птиц он тяжелый. По сравнению с пресмыкающимися у птиц увеличивается прочность скелета за счет срастания костей.
В черепе птицы различают округлую черепную коробку, вмещающую головной мозг, очень большие глазницы, беззубые верхнюю и нижнюю челюсти - костную основу клюва. В нем все кости, кроме нижней челюсти, срастаются вместе, так как при клевании череп испытывает большую нагрузку.
Шейный отдел позвоночника длинный, а позвонки в нем особой, седловидной формы. Поэтому он гибкий, и птица может свободно поворачивать голову назад на 180° или клевать пищу вокруг себя, не приседая и не поворачивая тело.
Грудные позвонки почти неподвижны, поясничные и крестцовые прочно срастаются между собой и служат надежной опорой туловищу. Это особенно важно во время полета.
Несколько последних, хвостовых позвонков у птицы срастаются в одну копчиковую кость, служащую основой для прикрепления рулевых перьев.
Грудную клетку у птиц образуют позвоночник, ребра и широкая грудная кость - грудина, похожая на лодку: грудина имеет снизу высокий гребень - киль, к нему прикрепляются мышцы, опускающие и поднимающие крылья.
К грудным позвонкам прикреплены ребра. Ребро птицы состоит из двух частей. Верхняя часть его подвижно скрепляется с позвоночником, нижняя - с грудной костью.
Пояс передних конечностей слагается у птиц из трех парных костей: вороньих, лопаток и ключиц. Ключицы срастаются своими нижними концами и образуют вилочку. Скелет крыла птицы состоит из одной плечевой кости, двух костей предплечья - локтевой и лучевой - и нескольких костей кисти.
В отличие от пятипалой передней конечности, характерной для большинства земноводных и пресмыкающихся, передняя конечность птицы - крыло - имеет только три пальца. Несколько мелких косточек кисти срастаются друг с другом и образуют одну сложную кость. Сокращением числа пальцев, а также слиянием мелких костей кисти достигается прочность этого отдела крыла, который несет самую большую нагрузку при полете. Вилочка в поясе передних конечностей увеличивает прочность и одновременно смягчает толчки при взмахе крыльев.
Пояс задних конечностей состоит из трех пар тазовых костей, которые срастаются в одно целое с поясничным и крестцовым отделами позвоночника и первыми хвостовыми позвонками. По бокам тазовых костей расположены суставные ямки, к которым подвижно причленяются задние конечности.
В ноге различают довольно толстое бедро, более тонкую и длинную голень, состоящую из двух сросшихся костей, цевку и пальцы. Цевка характерна только для птиц. В ней несколько мелких костей стопы срослись в одну кость. К нижнему концу цевки причленяются кости пальцев. Цевка поднятию тела над поверхностью и смягчает толчок при приземлении после полета.
ЗДЕСЬ ВРОДЕ ВСЁ ЧТО НУЖНО)
ВЫБЕРИ НА ОТВЕТЫ)
УДАЧИ)
4
Объяснение:
Здравствуй, Щекастик99!
В основе процесса квашения капусты лежит процесс брожения. Это брожение происходит при молочнокислых бактерий. Условно этот процесс можно разделить на 3 этапа:
1)Начало размножения молочнокислых бактерий
Вначале данного периода концентрация соли слишком высокая, поэтому микроорганизмы пока не размножаются. Позже из капусты выходит влага и микроорганизмы начинают свою жизнедеятельность ( большое газообразование, появляется пенка, которую убирают ). Одновременно просыпаются и молочнокислые бактерии, которые позже будут преобладающим видом микроорганизмов.
2)Накопление молочной кислоты
В результате жизнедеятельности молочнокислых бактерий накапливается молочная кислота. Во время этого этапа она только накапливается.
3)Подавление микроорганизмов молочной кислотой
Когда концентрация кислоты достигает до необходимой отметки, кислота подавляет деятельность бактерий.
Форми взаємодії організмів. Кожна рослина живе не відокремлено, а у взаємодії з іншими організмами. Зв’язки між ними мають різні форми і можуть або принести користь, або зашкодити.
Симбіоз — усі форми співіснування різних видів. Він може ґрунтуватися на харчових взаємозв’язках або просторових зв’язках (гриби та водорості в лишайниках).
Паразит-хазяїн — зв’язок на основі живлення. У царстві Рослини він не отримав розповсюдження (повитиця, вовчок, петрів хрест — рослини-паразити), більше серед рослин напівпаразитів (омела, перестріч) — вони здатні до фотосинтезу, та частково отримують органічні речовини від хазяїна.
Конкуренція (від лат. конкуренціа — стикатися) полягає в тому, що особини одного виду (внутрішньовидова конкуренція) чи різних видів (міжвидова конкуренція) можуть змагатися між собою за ресурси довкілля (воду, освітлення, поживні речовини, місця зростання тощо); при цьому споживання певних ресурсів одним організмом зменшує його доступність для іншого. Внутрішньовидова конкуренція — між одновіковими соснами в одному лісі; міжвидова між дубом іграбом у мішаних лісах — за світло, поживні речовини.
Виїдання. Багато тварин живляться тканинами живих рослин; такі тварини називаються рослиноїдними, а їхні відносини з рослинами — ви-їданням. Виїдання на пасовиськах певних видів рослин та оминання інших (отруйних або гірких на смак) може призвести з часом до зміни видового складу рослин на цій ділянці. У рослин є пристосування до захисту від виїдання: пекучі волоски укропиви; колючки у кактусів, акацій, глоду; шипи у шипшини тощо. Інколи рослини живляться тваринами (комахами, рачками), наприклад, росичка перетравлює здобич.
Рослинні угруповання — це групи взаємопов’язаних рослин різних видів, які тривалий час зростають на певній території з однорідними умовами існування. Кожне рослинне угруповання характеризується певним видовим складом: у мішаному лісі ростуть дуб, граб, сосна, ліщина, конвалія, копитняк тощо; у степах зростають ковила, тонконіг, дивина, костриця, типчак тощо.
Рослинне угруповання характеризується певним просторовим розташуванням рослин —ярусністю. Ярусність буває надземна і підземна. Надземна ярусність визначається висотою надземних частин рослини (пристосування для всебічного використання світла), а підземна —глибиною проникнення коренів у ґрунт (пристосування для зменшення гостроти конкуренції за воду імінеральні речовини). Ярусне розташування рослин в угрупованні знижує гостроту конкуренції за світло: верхні яруси займають світлолюбні рослини, нижні — тіньовитривалі та тіньолюбні.
У рослинних угрупованнях постійно відбуваються зміни. З чергуванням пір року пов’язані сезонні зміни. Восени відмирають трав’янисті рослини або лише їх надземна частина, деревні рослини нашої зони скидають листя тощо. Навесні розпускаються квітки, листя та ін. Зміни вугрупованнях можуть бути і багаторічні, обумовлені змінами кліматичних умов, господарською діяльністю людини, процесами, що відбуваються в самих угрупованнях. Часто відбувається заміна рослинного угруповання одного типу іншим. Унаслідок заростання озера виникає болото або при пересиханні болота виникають луки, або на місці неораного поля можуть утворитися луки, а можуть і чагарникові зарості. Поступово зміни рослинних угруповань завершуються формуванням стійкого угруповання, здатного до самопідтримання та саморегуляції протягом довгого часу.
У природі існують різні типи рослинних угруповань, такі, як ліси, луки, степи, болота. Кожне зтипів угруповань має певний видовий склад, один чи кілька панівних (домінантних) видів. Розподіл рослинних угруповань на Землі визначають умови навколишнього середовища (температура, освітленість, зволоженість, тип ґрунту). У кожній із природних зон (тундра, тайга, степ, пустеля тощо) переважають ті життєві форми рослин, які найкраще пристосовані до місцевих умов. Якщо влісах домінують деревні рослини, то на луках домінують багаторічні трав’янисті рослини, у степах— трав’янисті рослини, пристосовані до тривалих посушливих періодів та ін. Перелік видів рослин, що зростають на певній території, називають флорою (флора України, Карпат, Криму).