Кокки — шаровидные бактерии, диаметром 0,2—4,5 мк. к группе кокки относятся стрептококки, стафилококки, микрококки, диплококки, нейссерии, сарцины. кокки различаются по взаимному расположению отдельных клеток ( стрептококки образуют цепочки, диплококки располагаются попарно, микрококки образуют скопления неправильной формы, сарцины — скопления кубической формы. кокки могут иметь овальную или ланцетовидную форму (пневмококки). некоторые кокки по форме напоминают кофейное зерно (гонококки). группа кокки объединяет и чисто сапрофитные и паразитарные формы. форма и расположение кокков: 1 — streptococcus pyogenes (патогенный), сферические клетки; 2 — streptococcus faecalis (слабопатогенный), овальные клетки; 3 — diplococcus pneumoniae (возбудитель крупозной пневмонии), клетки конической формы, окружены капсулой; 4 — neisseria gonorrhoeae (возбудитель гонореи), клетки в форме кофейного зерна располагаются попарно; 5 — gaffkya, группы тетрад; 6 — сарцины, скопления кубической формы; 7 — staphylococcus aureus (возбудитель гнойных процессов), скопления неправильной формы; 8 — staphylococcus zymogenes, беспорядочные скопления неправильной формы. активность кокки понижается с возрастанием приспособления к паразитическому существованию. стафилококки и стрептококки сбраживаютуглеводы, выделяют протеолитические ферменты, образуют индол; пневмококки только сахаролитической активностью, ферментативная активность менингококков и гонококков незначительна. потребность в питании изменяется в обратном порядке: стафилококки растут на простых средах, стрептококки — на средах с , пневмококки и менингококки — на сывороточных и кровяных средах, гонококки — на средах с асцитической жидкостью. кокки выделяют экзотоксины (стафилококки), гемолизины (стафилококки и стрептококки),фибринолизин и гиалуронидазу (стафилококки, стрептококки, пневмококки), эндотоксины (пневмококки, менингококки, гонококки).патогенные кокки вызывают воспалительно-гнойные заболевания кожных покровов, слизистых оболочек и соединительной ткани, ангины и эндокардиты, септицемии,септикопиемии, пищевые токсикоинфекции и др. многие кокки условно патогенны. отдельные группы кокки — см. стафилококки, стрептококки, энтерококки. см. также бактерии.
Легені– це великий парний орган (мал.1). Вони заповнюють майже весь об'єм грудної порожнини. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох. Ззовні кожна легеня вкрита тоненькою щільною сполучнотканинною оболонкою - легеневою плеврою. Вона складається з двох листків: перший вкриває легені, другий вистилає грудну порожнину. Між ними розташована плевральна порожнина, заповнена плевральною рідиною, яка змочує поверхні листків і зменшує тертя між ними під час дихальних рухів. Унаслідок цього легені під час дихання вільно рухаються по внутрішній стороні грудної порожнини. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного.
Мал.1. Будова дихальної системи (1). Війчастий епітелій у дихальних шляхах (2) Як відбувається обмін газів у легенях?Під час вдиху атмосферне повітря надходить до легенів і в альвеолах змішується з повітрям, яке залишилося в них після видиху (залишковий об’єм повітря). Залишковий об'єм повітря не дає легеням спадатися навіть за найінтенсивнішого видиху (мал.2,1).
Мал.2. Схема газообміну (1). Взаємозв'язок легеневого і тканинного дихання (2) По артеріях малого кола кровообігу в легені надходить венозна кров, у якій міститься значний відсоток вуглекислого газу. У повітрі, яке вдихає людина, кисню більше, ніж у венозній крові. Тому кисень у результаті дифузії вільно проходить через стінки альвеол і капілярів у кров. Тут кисень сполучається з гемоглобіном еритроцитів, утворюючи оксигемоглобін, і кров стає артеріальною. По легеневих венах вона надходить до лівого передсердя, потім - до лівого шлуночка, звідти - до великого кола кровообігу, яким переноситься до тканин.Водночас вуглекислий газ проникає в альвеоли і під час видиху виводиться з організму. Завдяки інтенсивному обміну газів у легенях, тобто безперервному надходженню кисню та видаленню вуглекислого газу, склад альвеолярного повітря сталий, що має велике значення для підтримання гомеостазу (мал.2,2).
Як відбувається обмін газів у тканинах?Більша частина кисню і вуглекислого газу переноситься у хімічно зв'язаному стані. Вам уже відомо, що основний транспортер кисню - гемоглобін еритроцитів (1г гемоглобіну зв'язує 1,34 мл кисню). Кров постачає до тканин кисень у вигляді оксигемоглобіну (НbО2) - нестійкої сполуки, яка легко розпадається і вивільняє кисень. Як це відбувається? В артеріальній крові капілярів вміст кисню більший, ніж у клітинах. І згідно із законами дифузії кисень через стінки капілярів легко переходить у тканинну рідину, з якої проникає в клітини й одразу вступає в реакції окиснення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів).Унаслідок окиснення органічних речовин у клітинах збільшується вміст вуглекислого газу. Він так само завдяки дифузії з клітин через тканинну рідину надходить у капіляри, в яких частина (близько 25%) вуглекислого газу зв'язується з гемоглобіном, утворюючи нестійку сполуку - карбгемоглобін. Так артеріальна кров перетворюється на венозну, яка по венах великого кола кровообігу (верхня і нижня порожниста) надходить до правого передсердя, потім - до правого шлуночка серця, звідти - до легенів. У легенях карбгемоглобін розпадається, вуглекислий газ вивільняється і виводиться з організму.Решта (близько 75%) вуглекислого газу зв'язується з водою плазми крові, утворюючи карбонатну кислоту (Н2СО3 ), що розпадається на гідрогенкарбонат-іони, які з'єднуються з йонами калію і натрію, утворюючи відповідні солі (КНСО3) і (NаНСОз). Ці солі в розчиненому вигляді містяться в плазмі крові та через органи виділення виводяться з організму.
Чи змінюється склад повітря в легенях?Для дихання потрібен кисень, який ми вбираємо, вдихаючи атмосферне повітря. Як ви пам'ятаєте з природознавства, до складу атмосферного повітря входить майже 21% кисню, близько 79% азоту, приблизно 0,03% вуглекислого газу, невелика кількість водяної пари та інертних газів. Саме такий склад вдихуваного повітря. Завдяки змінам частоти і глибини дихання в альвеолах підтримується відносно стабільний склад газів. Повітря, яке міститься в альвеолах (легеневих пухирцях), називають альвеолярним. Повітря, яке видихається, називають видихуваним. Його склад порівняно з вдихуваним інший: кількість у ньому кисню знижується, а вуглекислого газу збільшується.
