Реце́птор — объединение из терминалей (нервных окончаний) дендритов чувствительных нейронов, глии, специализированных образований межклеточного вещества и специализированных клеток других тканей, которые в комплексе обеспечивают превращение стимулов внешней или внутренней среды (раздражителей) в нервный импульс. В некоторых рецепторах (например, вкусовых и слуховых рецепторах человека) раздражитель непосредственно воспринимается специализированными клетками эпителиального происхождения или видоизменёнными нервными клетками (чувствительные элементы сетчатки), которые не генерируют нервных импульсов, а действуют на иннервирующие их нервные окончания, изменяя секрецию медиатора. В других случаях единственным клеточным элементом рецепторного комплекса является само нервное окончание, часто связанное со специальными структурами межклеточного вещества (например, тельце Пачини).
Внутрішня будова стебла
Розглянемо особливості внутрішньої будови стебла, які дають йому змогу виконувати певні функції. На поперечному зрізі гілки липи добре видно шари стебла. Зовнішній, вузький шар - це кора. Щільний, найширший, розміщений під корою - деревина. Між корою і деревиною є особливий шар клітин - камбій. У центрі стебла знаходиться серцевина.
Для детальнішого вивчення внутрішньої будови стебла необхідно розглянути поперечний зріз гілки липи під мікроскопом.
Объяснение:
Стебла бувають:
1. Трав'янисті (у всіх трав), дерев'янисті (дерева, чагарники, чагарнички), напівдерев'янисті (полин).
2. За напрямком росту та розташуванням у просторі: прямостоячі, повзучі, чіпкі, виткі.
3. За формою поперечного зрізу: циліндричні або округлі (соняшник), тригранні (осока), чотиригранні (кропива), багатогранні (щавель), борозенчасті (татарник).
4. За тривалістю життя: однорічні, дворічні, багаторічні.
