Водорості - велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Існують одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми мікроскопічних розмірів (від тисячних часток міліметра), а також форми з різною будовою слані, що досягають 30-45 м. Водорості - єдина група організмів, серед яких зустрічаються прокаріоти (синьозелені) і еукаріоти (решта відділів). В ядрах еукаріотних водоростей виявлені структури, властиві ядрам інших еукаріотів: оболонки, ядерний сік, ядерця, хромосоми. Загальною ознакою всіх водоростей є наявність хлорофілу. Крім хлорофілу водорості можуть містити й інші пігменти (фікоціан, фікоеретрин, каротин, ксантофіл, фіко-сантин). Ці пігменти надають водоростям червоного, бурого, жовто-зеленого кольру, маскуючи основний зелений. Кількість видів водоростей перевищує 40 тис. У нашій країні прийнято поділяти водорості на 10 відділів: синьозелені, пірофітові, зототисті, діатомові, жовтозелені, бурі, червоні, евгленові, зелені, харові.
У млекопитающих зрелые эритроциты лишены ядер, внутренних мембран и большинства органоидов. Ядра выбрасываются из клеток-предшественников в ходе эритропоэза. Обычно эритроциты млекопитающих имеют форму двояковогнутого диска и содержат в основном дыхательный пигмент гемоглобин. У некоторых животных (например, верблюда) эритроциты имеют овальную форму. Содержимое эритроцита представлено главным образом дыхательным пигментом гемоглобином, обусловливающим красный цвет крови. Однако на ранних стадиях количество гемоглобина в них мало, и на стадии эритробластов цвет клетки синий; позже клетка становится серой и, лишь полностью созрев, приобретает красную окраску. Важную роль в эритроците выполняет клеточная (плазматическая) мембрана, пропускающая газы (кислород, углекислый газ) , ионы (Na, K) и воду. Плазмолемму пронизывают трансмембранные белки — гликофорины, которые, благодаря большому количеству остатков сиаловой кислоты, ответственны примерно за 60 % отрицательного заряда на поверхности эритроцитов. На поверхности липопротеидной мембраны находятся специфические антигены гликопротеидной природы — агглютиногены — факторы систем групп крови (на данный момент изучено более 15 систем групп крови: AB0, резус фактор, Даффи, Келл, Кидд) , обусловливающие агглютинацию эритроцитов при действии специфических агглютининов. Эффективность функционирования гемоглобина зависит от величины поверхности соприкосновения эритроцита со средой. Суммарная поверхность всех эритроцитов крови в организме тем больше, чем меньше их размеры. У человека диаметр эритроцита составляет 7,2—7,5 мкм, что приблизительно равно диаметру кровеносных капилляров, толщина — 2 мкм, объём — 88 мкм³. Эритроцит складываться» при прохождении по капиллярам, просвет которых меньше диаметра эритроцита.
В одном литре крови содержится эритроцитов: у мужчин 4,5×1012/л — 5,5×1012/л (4,5—5,5 млн в 1 мм³ крови) , у женщин — 3,7×1012/л — 4,7×1012/л (3,7—4,7 млн в 1 мм³), у новорождённых — до 6,0×1012/л (до 6 млн в 1 мм³), у пожилых людей — 4,0×1012/л (меньше 4 млн в 1 мм³).
