Ф Цинк Функции в организме: Цинкзависимыми являются такие жизненно важные гормоны, как инсулин, кортикотропин, соматотропин, гонадотропины. Цинк служит составной частью более 80 ферментов в организме человека, он необходим для образования эритроцитов и других форменных элементов крови. Цинк является важным компонентом ряда металлоферментов, таких как карбоангидраза, щелочная фосфатаза и др. Цинк играет важную роль в метаболизме РНК и ДНК, в функционировании Т-клеточного звена иммунитета, в метаболизме липидов и белков. Цинк корригировать адаптационные механизмы при гипоксемических состояниях, увеличивать емкостные и транспортные гемоглобина по отношению к кислороду. Наряду с противоокислительным действием цинк уменьшает неспецифическую проницаемость мембран клеток, являясь их протектором, и участвует в предотвращении фиброза. Считают, что цинк обладает антиоксидантными свойствами, а также улучшает действие других антиоксидантов. Проявление недостаточности: Дефицит цинка сказывается на половой функции, а также на функции многих других органов и систем. Многочисленные проявления дефицита цинка в организме часто сходны с теми, которые развиваются при синдроме преждевременного старения. Часто при этом нарушаются клеточный иммунитет и заживление ран, иногда развивается энцефалопатия. Недостаточность цинка у беременных женщин может вызвать анэнцефалию у плода. С цинком в организме тесно взаимосвязан другой важный микроэлемент — селен. Он также регулирует половую функцию. Обычно при недостаточном синтезе половых гормонов в организме имеется дефицит как цинка, так и селена. Природные источники: Наибольшее количество цинка содержится в субпродуктах, в мясных продуктах, нешлифованном рисе, грибах, устрицах, других морских продуктах, дрожжах, яйцах, горчице, фисташках. Почти в 10 раз его меньше в пшеничных зародышах, ягодах черники, семенах тыквы, овсяных хлопьях. Значительное количество цинка содержат семена подсолнуха. Намного меньше его в свином сале и чесноке. Количество цинка существенно снижается при чрезмерной очистке и переработке продуктов. Так, в коричневом рисе в 6 раз больше цинка, чем в белом рисе после его шлифовки. Суточная потребность: 12-20 мг Ситуации при которых возрастает потребность в микроэлементах: Приобретенная недостаточность цинка может быть обусловлена недостаточным его поступление в организм с пищей, а также развиваться в связи с тем, что содержащиеся в пище волокна и фитаты ухудшают всасывание цинка в кишечнике. Значительное количество таких волокон и фитатов имеется в хлебе, приготовленным из муки цельносмолотого зерна. Всасывание цинка может снижаться при некоторых паразитарных и хронических заболеваниях кишечника. Дефицит цинка развивается при заболеваниях желудочно-кишечного тракта, нефрозе, циррозе и других заболеваниях печени, системных заболеваниях соединительной ткани, болезнях крови, псориазе, новообразованиях и иных патологических процессах. Содержание цинка в организме снижается на фоне приема противозачаточных средств, кортикостероидов. Опасность дефицита цинка может появляться у строгих вегетарианцев, так как они длительно не употребляют продуктов, содержащих достаточное количество данного элемента. Его уровень значительно ниже в организме курильщиков и алкоголиков. Кроме того, в некоторых регионах (например, Ближнего Востока) в связи с небольшим содержанием цинка в почве снижена его концентрация в пищевых продуктах. Бор Функции в организме: Считается, что он имеет важное значение в формировании костной ткани ее прочности, предупреждает развитие остеопороза. Предполагается, что бор улучшает ассимиляцию кальция костной тканью. Возможно, это действие осуществляется посредством нормализации гормонального фона, улучшения соотношения в организме тестостерона и эстрогенов. Имеются сообщения о положительном влиянии бора на женский организм во время и после климакса. Проявление недостаточности: Плохое развитие скелета, снижение иммунитета, нарушение обмена в соединительной ткани. Природные источники: Наибольшее количество бора человек получает, употребляя корневые овощи, выращенные в почве, обогащенной бором, а так же виноград, груши, яблоки, орехи и пиво. Суточная потребность: 2-3 мг Ситуации при которых возрастает потребность в микроэлементах: Люди подверженные риску остеопороза. Хром Функции в организме: Хром имеет большое значение в метаболизме углеводов и жиров, а также участвует в процессе синтеза инсулина. Элемент нормальному формированию и росту детского организма. Проявление недостаточности:
Нервова система регулює діяльність організму за до зміни сили і частоти біоелектричних імпульсів. В основі діяльності нервової системи лежать процеси збудження і гальмування, які виникають в нервових клітинах. Збудження — діяльний стан клітин, коли вони трансформують та передають електричні імпульси іншим клітинам; гальмування — зворотний процес, спрямований на зниження електричної активності і відновлення. ЦНС регулює і управляє руховою діяльністю людини. У процесі фізичного тренування вона вдосконалюється, більш тонко здійснюючи взаємодія процесів збудження і гальмування різних нервових центрів, регулюючих роботу багатьох м'язових груп і функціональних систем. Тренування допомагає органам чуття більш диференціювання здійснювати рухові дії, формує здатність до засвоєння нових рухових нарыков і вдосконалення вже наявних.
Рефлекторна природа рухової діяльності. Формування рухового навику
Біологічна сутність рефлексу полягає в тому, щоб організм міг пристосуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Рефлекторна природа лежить в основі будь-якого м'язового дії, яка втягує у свою реалізацію діяльність усіх необхідних в даний момент органів і систем організму.
Руховий навик формується за механізмом утворення умовних рефлексів на базі безумовних в результаті відповідних систематичних вправ. Фізіологічною основою формування рухових навичок служать тимчасові зв'язки, що виникають між нервовими центрами. Розрізняють три стадії (фази) в цьому процесі: генералізації, концентрації та автоматизації. Фаза генералізації пов'язана з іррадіацією нервових процесів та залученням до рухове дію «зайвих м'язів», об'єднанням окремих приватних дій в цілісний акт. У другій стадії відзначається концентрація збудження, поліпшення координації, усунення зайвого м'язового напруги, стереотипність (звичність) рухового дії. Фаза концентрації в процесі освоєння рухами змінюється фазою стабілізації (закріплення), високим ступенем координації та автоматизації, рухи стають точними, виконуються без зайвої напруги, економічно і стабільно. У ряді випадків деякі фази можуть бути відсутніми. Це може бути пов'язано зі ступенем складності і потужністю м'язового дії, з вихідним станом рухового апарату, кваліфікацію спортсмена. Нові складні координації завжди формуються на тлі перш сформованих координації. Істотну роль у формуванні та закріпленні рухового навику грають аналізатори: проприоцептивный, вестибулярний, слуховий, зоровий, тактильний.
Рефлекторні механізми вдосконалення рухової діяльності. Виконання рухів пов'язане з безперервним надходженням сигналів в ЦНС про функціональний стан м'язів, ступеня їх скорочення і розслаблення, положенні тіла і його частин у просторі, пози і т. д. Вся ця інформація надходить від рецепторів аналізаторів (в тому числі і рухового) в мозковій їх відділ, аналізується і за принципом зворотного зв'язку в. рефлекторного механізму надходить до виконавчого апарату (м'язі), і знову вже з уточненою інформацією тим же шляхом коригує виконання руху до заданої програми. Кожен рух потребує постійної корекції на основі інформації, що надходить від проприоцепторов та інших сенсорних систем у рухові центри. Так відбувається вдосконалення рухової діяльності в процесі вправ і тренування.
Рухова функція і підвищення рівня адаптації та стійкості організму людини до різних умов зовнішнього середовища
Розвиток рухових і вегетативних функцій організму у дітей та удосконалення їх у дорослих і літніх людей пов'язана з руховою активністю. Оздоровче значення фізичної культури загальновідомо. Є величезна кількість досліджень, що показують позитивний вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат, центральну нервову систему, кровообіг, дихання, виділення, обмін речовин, теплорегуляцію, органи внутрішньої секреції. Велике значення фізичних вправ і як засобу лікування.
Систематична тренування формує фізіологічні механізми, що розширюють можливості організму; його готовність до адаптації, що забезпечує в різні періоди (фази) розгортання пристосувальних фізіологічних процесів. Відомий спортивний фізіолог, фахівець з адаптації А. В. Коробков виділяв кілька таких фаз: початкова, перехідна, стійка, дезаптация і повторна адаптація. (стійкість):
1) раціональне харчування;
2) обґрунтований режим;
3) які адаптують медикаментозні засоби;
4) фізичне тренування;
5) загартовування.
фізична тренованість, розвиваючи механізм координації у нервової системи, що обумовлює підвищення навченості, тренируемости нервової системи і організму в цілому.
