Діяльність нервової системи умовно поділяють на нижчу та вищу. Нижча нервова діяльність – сукупність безумовно-рефлекторних реакцій, спрямованих на роботу внутрішніх органів і підтримання гомеостазу. Ці реакції є вродженими, а їхні центри містяться в спин- ному мозку та стовбурі головного мозку. Безумовно-рефлекторна ниж- ча нервова діяльність є однаковою в різних людей. А які ж особливості та значення ВНД? Вищими відділами ВНД є кора півкуль великого мозку та підкір- ка. Кора півкуль – це сукупність нейронів у складі сірої речовини, що забезпечують виникнення впродовж життя умовних рефлексів. Під- кірка, або базальні ядра півкуль мозку, є нейронними вузлами, що занурені в білу речовину великого мозку. У підкірці містяться цен- три найважливіших безумовних рефлексів, що є основою цих умовних рефлексів. Підкіркові ядра забезпечують високий рівень активності клітин кори півкуль, що беруть участь у формуванні набутих реакцій. Разом із тим діяльність підкірки контролюється корою. Основними нервовими процесами, що координують вищу нервову діяльність, є збудження та гальмування. Збудження починається як реакція нейронів – підвищення їхньої активності. Виникає збудженняв нервових центрах, а потім по- ширюється по нервових волокнах у вигляді нервових імпульсів. Гальмування також є активним процесом, який пригнічує збуд- ження або запобігає йому. Збуд- ження й гальмування в людини мають індивідуальний характер, оскільки в кожному організмі кількість нейронів, довжина їх- ніх відростків, активність вну- трішніх процесів є різними. Типи ВНД визначають типи темпераменту в людини. Темперамент – сукупність індивідуальних особливостей, що виявляються у силі, швидкості та зрівноваженості нервових процесів. Уявлення про тем- перамент виникло давно: давньогрецький лікар Гіппократ є творцем вчення про темперамент, а римський лікар Гален розробив першу кла- сифікацію типів темпераменту. Назви типів темпераменту походять від назв рідин: холеричний (від грец. холе – жовч), сангвінічний (від лат. sanguis – кров), флегматичний (від грец. флегма – слиз), мелан- холічний (від грец. мелан – чорна і жовч). Важливу роль у розвитку теорії темпераменту мали дослідження І.Павлова, який показав взає- мозв’язок темпераменту людини з її типом ВНД.
Вегетати́вное размноже́ние — образование новой особи из многоклеточной части тела родительской особи, один из способов бесполого размножения, свойственный многоклеточным организмам. у водорослей и грибов происходит путём отделения неспециализированных участков таллома или посредством образования специализированных участков (выводковые почки водоросли сфацелярии и др.) . у высших растений происходит либо как распадание материнской особи на две и более дочерние особи (например, при отмирании ползучих побегов или корневищ, отделении корневых отпрысков) , либо как отделение от материнской особи зачатков дочерних (например, клубни, луковицы, выводковые почки) . у некоторых растений могут укореняться отделившиеся от материнского растения побеги (у ивовых) или листья. [источник не указан 438 дней] у животных вегетативное размножение (которое зоологи часто называют бесполым) осуществляется либо путем деления, либо посредством почкования. в основе вегетативного размножения лежат процессы, сходные с процессами регенерации; как правило, при отсутствии способности к регенерации у данной группы организмов (например, коловратки, нематоды, пиявки) отсутствует и вегетативное размножение, а при наличии развитой регенерационной способности (кольчатые черви, гидроидные, плоские черви, иглокожие) встречается и вегетативное размножение.
