Изолирующие механизмы – это механизмы ,которые приводят к ограничению генного обмена между популяциями.
Различают такие виды изолирующих механизмов:
· Географическая изоляция. Со временем расширяется ареал обитания вида и вновь появившиеся популяции попадают в различные климатические, почвенные и др. условия. Так постепенно, в результате наследственных изменений и естественного отбора возникают новые подвиды. Свободному скрещиванию новых популяций мешают непреодолимые географические препятствия: горы, реки, ледники и т.п.
· Экологическая изоляция - группы животных занимают различные места обитания одной и той же географической области.
· Пространственная изоляция схожа с экологической, но подразумевает иные масштабы. Особи из разных популяций одного вида могут совершенно не взаимодействовать по причине проживания в разных ярусах.
· Временная изоляция связана с несовпадением сроков размножения близких подвидов.
· Репродуктивная изоляция заключается в невозможности скрещивания особей из-за существенных несоответствий в строении половых органов, различии генетического материала.
· Генетическая изоляция связана со стерильностью гибридов. Например, рождение поколения, не к размножению, в результате скрещивания лошади и осла, ослицы и жеребца. В некоторых источниках эта изоляция объединена с репродуктивной.
· Поведенческая изоляция связана с существенным отличием в поведении животных.
Любая изоляция в результате приводит к репродуктивной изоляции – невозможности свободного скрещивания между представителями видов и получения плодовитого потомства.
Якщо при важкому немеханизированной праці вони можуть досягати 350-400 і більше ккал / год, то при розумовому зазвичай не перевищують 150-200 ккал / ч. Це, однак, не дає підстав вважати розумову працю легким навіть у плані можливих несприятливих наслідків заняття їм для здоров'я. Нехтування вимогами раціональної організації та гігієни при цій праці створюють серйозні передумови порушень здоров'я та працездатності.
В умовах науково-технічного прогресу, коли наука стає безпосередньою продуктивною силою суспільства, роль і значення розумової праці істотно зростають. Ще в недавньому минулому був заняттям порівняно обмеженого кола осіб, розумова праця в сучасних умовах став органічним елементом практично всіх видів професійної діяльності. В міру ускладнення техніки і технологій зростає соціальна значимість особистої відповідальності кожного працівника, його рішень і дій у забезпеченні нормального і безпечного функціонування промислових об'єктів, паливно-енергетичних підприємств, транспорту та інших об'єктів. Одне з найважливіших умов цього - хороший стан здоров'я, постійний високий рівень розумової працездатності та психологічної стійкості в процесі трудової діяльності.
У фізіологічному відношенні головною особливістю розумової праці є те, що при ньому мозок виконує функції не тільки координуючого, але основного працюючого органу. При цьому значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюються прийом і переробка інформації, утворюються нові функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростають роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них.
Незважаючи на істотні фізіологічні відмінності, поділ трудової діяльності на фізичну і розумову кілька умовно. У міру розвитку науки і техніки кордону між ними все більше згладжуються.
Тим не менш ряд видів трудової діяльності може бути віднесений до переважно розумової: управлінський працю, творчий (праця науковців, письменників, художників, композиторів, артистів, архітекторів, конструкторів та ін), праця операторів і працюють за дисплеями ЕОМ, праця вчителів і викладачів, медичних працівників. Одну з найбільш численних груп працівників розумової праці становлять учні та студенти. Для їх трудової діяльності характерні напруження пам'яті, уваги, сприйняття, часті стресові ситуації (контрольні заняття, заліки, іспити), у великій мірі малорухливий б життя.
Про гігієну розумової праці
Науково-технічний прогрес і прискорення темпу життя неминуче призводить до необхідності опановувати великим обсягом наукових та інших знань і умінь. У зв'язку з цим у всьому світі щорічно збільшується число людей, що займаються розумовою діяльністю у всіх сферах виробництва. У наступні роки ця тенденція буде зберігатися. Тому питання гігієни розумової праці стають все більш актуальними.
Історія вітчизняної та світової науки і культури дає безліч прикладів того, як правильно організований творчу працю дозволив людям похилого віку зробити великі відкриття і створити шедеври мистецтва, У той же час відомо, що при неправильній організації розумової роботи, зневазі до відпочинку розумова діяльність не може, знижуються продуктивність праці, творча активність, створюються умови для виникнення порушень у стані здоров'я.
Розумова праця має ряд особливостей. Найчастіше він пов'язаний з тривалою роботою в закритому приміщенні і сидячим життя. Посилена робота мозку вимагає великого припливу крові до нього, що в свою чергу пов'язано з підвищенням тонусу судин мозку. Це фізіологічне підвищення тонусу судин при неправильній організації праці може перейти в патологічне, що може призвести до стійкого підвищення артеріального тиску. Робота сидячи, найчастіше в напівзігнутому положенн