Мутаційна мінливість — це поява нових ознак в організмі внаслідок раптових змін структури спадкових одиниць (генів, хромосом) та успадкування цих змін. мутація (латин. mutatio — зміна) — це зміна, що зумовлена реорганізацією структур відтворення, перебудовою ге¬нетичного апарату. мутації виникають раптово, що іноді різко відрізняє організм від вихідної форми. мутації — це якісні та структурні зміни генетичного матеріалу, які від покоління до покоління. ботанікам та зоологам такі змі¬ни були відомі дуже здавна. мутаційній мінливості присвятили свої роботи с. i. коржинський і г. де фріз. термін «мутація» був запропонований гуго де фрізом у 1901 році.комбінативна мінливість — це поява нових поєднань ознак унаслідок перекомбінації генів (нових поєднань генів у генотипі). комбінативна мінливість виникає в організмів у результаті трьох основних процесів, незалежних один від одного. причини комбінативної мінливості: 1. незалежне розходження хромосом під час мейозу. 2. випадкове сполучення хромосом під час запліднення. 3. кросинговер. процес формування кросоверних хромосом називають рекомбінацією. він різко підвищує різноманітність гамет. у результаті комбінативної мінливості спадкові фактори (гени) не змінюються, але виникають їхні нові поєднання, що призводить до появи організмів з іншим генотипом і фенотипом (гібридів). нові комбінації генів виникають часто й легко, але так само легко й руйнуються. джерелом комбінативної мінливості є статеве розмноження організмів, унаслідок якого виникає велика різноманітність генотипів. кожен організм має велику кількість генів, тому комбінування генів при статевому розмноженні веде до формування нового унікального генотипу та фенотипу. у кожного потомка є ознаки, що властиві для батька й матері. але навіть серед найближчих родичів не можна відшукати двох абсолютно однакових людей (виключення — однояйцеві близнюки). у чому ж полягають причини такої великої різноманітності? вони полягають у явищі комбінативної мінливості. проте комбінативна мінливість виникає у багатьох організмів, які розмножуються нестатево. наприклад, у мікроорганізмів виникли своєрідні механізми, що призводять до комбінативної мінливості,— трансформація і трансдукція. у прокаріотів можлива передача спадкової інформації від клітини до клітини за участю вірусів-бактеріофагів. це свідчить про велике значення комбінативної мінливості для еволюції та видоутворення. ч. дарвін надавав комбінативній мінливості великого значення, вважаючи, що разом із природним добором їй належить важлива роль у створенні нових форм (як у природі, так і в господарстві людини). проте виникнення видів у результаті тільки гібридизації — явище дуже рідкісне
•мітохондрії. особливості будови: поверхневий апарат мітохондрій складається з двох мембран – зовнішньої та внутрішньої. зовнішня мембрана гладка, вона відмежовує мітохондрію від гіалоплазми. під нею знаходиться складчаста внутрішня мембрана, яка утворює кристи (гребені). функції: клітинне дихання, окиснення органічних сполук, синтез АТФ. •хлоропласти. особливості будови: зовнішня частина хлоропласта захищена гладкою зовнішньою мембраною, яка має вибіркову проникність. в зовнішній мембрані знаходиться внутрішня мембрана, яка контролює, які молекули можуть проходити в хлоропласт і назовні. зовнішня мембрана, внутрішня мембрана і рідина між ними складають оболонку хлоропласта. функції: здійснення фотосинтезу, синтез АТФ. •хромопласти. функції: забарвлюють віночки квіток, плоди тощо в різні кольори: жовтий, оранжевий, червоний, завдяки наявності пігментів — каротиноїдів. особливості будови: внутрішня система мембран у хромопластах відсутня або ж утворена окремими тилакоїдами. •лейкопласти. функції: накопичення поживних речовин — крохмалю, жирів, білків. особливості будови: мають кулясту або подовжену форму і розміщуються групами біля клітинного ядра, а також в усій клітинній протоплазмі.
