Відповідь:
Пояснення:
Фізіологія
Репаративна регенерація може бути типовою — гомоморфоз і атиповою — гетероморфоз. При гомоморфозі відновлюється такий же орган, як і втрачений. При гетероморфозі відновлювані органи відрізняються від типових. Відновлення втрачених органів здійснюється шляхом епіморфозу, морфалаксису і ендоморфозу.[1]
Епіморфоз — відростання втраченого органа від поверхні рани. Процес регенерації при цьому починається із лізису тканин, які прилягають до рани та інтенсивного розмноження клітин, із яких утворюється регенераційний зачаток. Подальше розмноження клітин приводить до збільшення зачатка, а диференціювання клітин — до формування органа. Закривання ран при епіморфозі є рубцювання. Відростання хвоста у ящірки або ноги у тритона — це епіморфоз.
Морфалаксис — викликає перегрупування частини організму, яка залишилась. Ця форма регенерації часто пов'язана з подальшим значним розростанням частини, яка залишилась і завершується утворенням із цього матеріалу цілого організму або окремого органу. Нова особина або відновлений орган спочатку менші вихідної форми, а з часом збільшується. Регенерація планарії, гідри, ноги таргана — це морфалаксис.
Ендоморфоз або регенераційна гіпертрофія відбувається всередині органа. При цьому відновлюється не форма, а маса органа. Регенерація за типом ендоморфозу починається із загоювання ран, а потім відбувається збільшення частини органа, яка залишилась. Регенерація внутрішніх органів (печінки, селезінки, підшлункової залози) іде за типом ендоморфозу. Особливо швидко регенерує печінка. За дослідженнями у щурів при видаленні 2\3 частин печінки, через 2 тижні вона досягає вже нормальних розмірів.
у біології послідовність стадій розвитку, через які проходить більшість видів у процесі онтогенезу. Більшість хребетних мають життєвий цикл, що складається з запліднення статевими клітинами (гаметами) під час статевого процесу, періоду розвитку ембріона, періоду юнацького росту після народження, зрілості, у тому числі статевого розмноження, та завершується смертю. Життєвий цикл безхребетних у цілому складніший і може включати реконструкцію зовнішнього вигляду (метаморфоз) і цілковиту зміну життя. Рослини характеризуються власним життєвим циклом із двох різних фаз, відомих під назвою зміни поколінь (статевого — гаметофіта та нестатевого — спорофіта). Багато комах типу цикад, бабок і хрущів мають тривалу фазу личинок або лялечок і коротку фазу життя в дорослому стані. Бабки у фазі личинок мешкають у воді, а в дорослому стані — у повітрі.
Життєвий цикл — це період між однаковими фазами розвитку двох або більшої кількості послідовних поколінь, що характерні для певного виду. Безперервність життєвого циклу організмів забезпечують статеві клітини, які передають спадкову інформацію організмам дочірного покоління. За життєвого циклу всі покоління не відрізняються одне від одного (гідра, дощовий червяк, плазуни, птахи). Складні життєві цикли супроводжуються закономірним чергуваням різних поколінь або складними перетвореннями організму під час розвитку. Так, у деяких водоростей чергується статеве покоління (переважно гаплоїдне (гаплофаза)), з нестатевим (переважно диплоїдним (диплофаза)). Чергування поколінь, які розмножуються статевим партеногенетично, має важливе біологічне значення для тих організмів, які мешкають у мінливих умовах довкілля і не можуть переживати несприятливі періоди в активному стані. Статеве розмноженя забезпечує безперервність існування виду, а партеногенез дає змогу повною мірою використати сприятливі періоди для швидкого зростання чисельності виду. Чергування поколінь, які розмножуються різними підсилює мінливість, яка забезпечує здатність виду мешкати в різних умовах довкілля і швидко реагувати на їхні зміни.
Объяснение:
