Відповідь:
Підшлункова залоза виробляє цілий ряд ферментів , необхідних для розщеплення білків , жирів і вуглеводів. За спеціальними виводячими протоками панкреатичний сік з ферментами виливається в дванадцятипалу кишку , де і триває розщеплення продуктів до потрібного для всмоктування стану .
Кожен з ферментів , вироблених ПЗ , має свою певну функцію:
Трипсин – фермент , який розщеплює білки. У підшлунковій залозі виробляється профермент цієї речовини під назвою трипсиноген . При попаданні в дванадцятипалу кишку він під дією жовчі перетворюється в активний трипсин . Амілаза , лактаза , мальтаза , инвертаза необхідні для нормального розщеплення вуглеводів. Ліпаза допомагає « розбирати » на складові складні жири.Ферменти , що беруть участь у травленні , починають активно вироблятися через кілька хвилин після надходження їжі в шлунок. І цей процес триває протягом 6-14 годин.
Механізм роботи ПЗ досить складний . Вона виробляє більше того чи іншого гормону в залежності від того , переважають в потрапившій в шлунок їжі білки , жири або вуглеводи. Все це дозволяє впоратися з харчовою грудкою і підготувати її до всмоктування в кишечнику.
Данные часы представляют собой круглую клумбу-циферблат, составленную из разных цветов разных разновидностей. Каждый сектор часов составляется таким образом, чтобы цветки и листья максимально открывались спустя час после раскрытия цветков предыдущего. Растения «просыпаются» и «засыпают», соблюдая точную и строгую очередность.
Создание подобных природных часов было бы невозможным без наличия у каждого растения определенных биоритмов. Листья и цветки изменяют свое положение в зависимости от времени суток благодаря действию двух пигментов фитохрома.Первые природные часы появились в Древнем Риме. Они представляли собой прямоугольную цветочную клумбу, куда высаживались растения, зачастую, совсем несочетающиеся по цвету или форме. Зато цветки закрывались и распускались в определенное время суток.
В середине 18-го столетия идея древних римлян была доработана шведским ученым-ботаником Карлом Линнеем. После многолетних наблюдений ученый расположил насаждения по кругу в виде секторов. Растения, посаженные на каждом последующем секторе, распускались спустя час после предыдущего. С учетом того, что цветы на первом секторе распускались около 4 часов утра, данная конструкция позволяла определить время суток с точностью до часа.