ответ:Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей<br>
Іронія – приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму<br>
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді<br>
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії <br>
Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним.
Объяснение:
Another ‘key’ thing reporters learn is to make sure they ask the five ‘W’ questions: what, who, where, when, why. 6) Any good news story provides answers to 7) every of these questions. If it doesn’t, the writer can be sure that it will come back to them for 8) a little revision.
Finally, they learn to keep their sentences and paragraphs short, and not to use 9) lots of heavily descriptive language. When a story is finished, they go through it and try to remove 10) most of words which aren’t necessary.
Когда дело доходит до написания новостей, есть несколько важных правил, которым учат любых журналистов. Во-первых, они учатся использовать перевернутую пирамиду: эта «перевернутая» пирамида представляет новость. В этой структуре сначала появляется самая интересная информация, заслуживающая освещения в печати, а затем, как история продолжается, детали объясняются. Первый абзац или «руководство» должны содержать достаточно информации, чтобы дать читателю хороший обзор каждой истории. Это означает, что если редактор сокращает последний абзац из-за ограничений по пространству, у читателя все равно будет обзор истории и несколько дополнительных деталей.
Еще одна «ключевая» вещь, которую репортеры узнают, это убедиться, что они задают пять вопросов: что, кто, где, когда, почему. Любая хорошая новость дает ответы на каждый из этих вопросов. Если это не так, писатель может быть уверен, что он вернется к ним для небольшой редакторской правки.
Наконец, они учатся делать свои предложения и абзацы короткими, а не использовать много грубого описательного языка. Когда история закончена, они снова просматривают ее и пытаются удалить большинство слов, которые не нужны.