Численні витвори пластики, що побутували в містах Олівії, на початках були переважно роботами приїжджих грецьких майстрів або готовими скульптурами, привезеними із материкової Греції, які іноді належали до творів відомих майстрів грецької античної класики. Прикладом можуть бути написи на постаментах для статуй Ольвії та Херсонеса, де згадуються прізвища Праксителя, Поліклета, Стратоніда — видатних афінських скульпторів V ст. до н.е.
Скульптуру античних причорноморських міст можна поділити на два види: твори високопрофесійно'і пластики, авторами якої були або приїжджі майстри, або їхні талановиті учні, вихідці з місцевих в населення, котрі своїм рівнем не поступались приїжджим; твори самодіяльних скульпторів чи ремісників, котрим властиві особливі стилеві прикмети, оригінальні стилеві й ідейно-сюжетні вирішення пластичних образів. Окрему групу, мабуть нечисленну, становитимуть привозні скульптури.
З відомих творів класичного періоду збереглась виконана в дусі афінської школи Праксителя мармурова статуя юного Діоніса із Пантікапею.
Більшість пам'яток пластики античного періоду, які збереглись на наших землях, становлять майже виключно археологічні знахідки. З-поміж них — мармурова стела (зображення двох воїнів у корінфських шоломах), надгробний рельєф із оголеною фігурою античного воїна, фрагментарно збережений унікальний твір — частина архітектурного фриза, виконаного з кримського вапняку. Фриз зображає битву скіфів з амазонками (IV—III ст. до н.е.).
У полісах Північного Причорномор'я поширився у пластиці жанр скульптурного портрета, зокрема в містах Боспорського царства, оскільки в Ольвії та Херсонесі скульптурні портрети трапляються рідше.
Високий мистецький рівень характерний для портрета понтійського царя Мітридата VI Евпатора із Пантікапея II—І ст. до н.е.
Збереглось бронзове погруддя внучки царя Мітридата Динамії (І ст. до н.е.) у гостроконечній шапочці, прикрашеній срібними зірками.
Рубило – орудия труда, которое представляло собой обработанный камень.
Копье – орудия труда, предназначенное для охоты, представляло собой палку с привязанным заостренным каменным наконечником.
Мотыга – примитивное орудия труда, предназначенное для вскапывания земли.
Плуг – орудия труда, предназначенное для обработки земли; плуг способен рыхлить более твердую землю, чем мотыга.
Серп – орудия труда, предназначенное для срезания колосьев, изготовлялось из дерева или кости.
Родовая община – это человеческий коллектив, главным в котором являлись родственные связи, а жилище, пища, дрова были общими.
Старейшина – это самые опытные и мудрые старики, которые знали повадки животных и свойства растений, древние предания и правила поведения.
Племя – это группа людей, объединенных каким-либо признаком (например, верой в единого предка и др.).
Вождь племени – это глава племени, который избирался для ведения военных походов и защиты своих сородичей от врагов.
Знатный – это члены племени (вожди, старейшины), которые приобретали известность, они пользовались почетом, даже если не отличались особой доблестью и умом, им выделяли лучшие участки земли, большую часть военной добычи.
Колдовской обряд – это действия, направленные на то, чтобы вызвать помощь при охоте и др.
Жертва – это подарки (пища, вещи и др.), которые люди преподносили своим богам и духам, чтобы отблагодарить и задобрить их.
Идол – это изображения богов и духов, которые люди высекали из камня, лепили из глины, вырезали из дерева.
Оборотень – это существа, способные превращаться в других существ – людей, камни, животных и любые другие предметы.
Душа – это сверхъестественное существо, которое обитало в каждом человеке, согласно вере первобытных людей.
«Страна мертвых» - это место, куда, согласно древним верованиям, переселялись души предков.
Рубило – орудия труда, которое представляло собой обработанный камень.
Копье – орудия труда, предназначенное для охоты, представляло собой палку с привязанным заостренным каменным наконечником.
Мотыга – примитивное орудия труда, предназначенное для вскапывания земли.
Плуг – орудия труда, предназначенное для обработки земли; плуг способен рыхлить более твердую землю, чем мотыга.
Серп – орудия труда, предназначенное для срезания колосьев, изготовлялось из дерева или кости.
Родовая община – это человеческий коллектив, главным в котором являлись родственные связи, а жилище, пища, дрова были общими.
Старейшина – это самые опытные и мудрые старики, которые знали повадки животных и свойства растений, древние предания и правила поведения.
Племя – это группа людей, объединенных каким-либо признаком (например, верой в единого предка и др.).
Вождь племени – это глава племени, который избирался для ведения военных походов и защиты своих сородичей от врагов.
Знатный – это члены племени (вожди, старейшины), которые приобретали известность, они пользовались почетом, даже если не отличались особой доблестью и умом, им выделяли лучшие участки земли, большую часть военной добычи.
Колдовской обряд – это действия, направленные на то, чтобы вызвать помощь при охоте и др.
Жертва – это подарки (пища, вещи и др.), которые люди преподносили своим богам и духам, чтобы отблагодарить и задобрить их.
Идол – это изображения богов и духов, которые люди высекали из камня, лепили из глины, вырезали из дерева.
Оборотень – это существа, способные превращаться в других существ – людей, камни, животных и любые другие предметы.
Душа – это сверхъестественное существо, которое обитало в каждом человеке, согласно вере первобытных людей.
«Страна мертвых» - это место, куда, согласно древним верованиям, переселялись души предков.
Численні витвори пластики, що побутували в містах Олівії, на початках були переважно роботами приїжджих грецьких майстрів або готовими скульптурами, привезеними із материкової Греції, які іноді належали до творів відомих майстрів грецької античної класики. Прикладом можуть бути написи на постаментах для статуй Ольвії та Херсонеса, де згадуються прізвища Праксителя, Поліклета, Стратоніда — видатних афінських скульпторів V ст. до н.е.
Скульптуру античних причорноморських міст можна поділити на два види: твори високопрофесійно'і пластики, авторами якої були або приїжджі майстри, або їхні талановиті учні, вихідці з місцевих в населення, котрі своїм рівнем не поступались приїжджим; твори самодіяльних скульпторів чи ремісників, котрим властиві особливі стилеві прикмети, оригінальні стилеві й ідейно-сюжетні вирішення пластичних образів. Окрему групу, мабуть нечисленну, становитимуть привозні скульптури.
З відомих творів класичного періоду збереглась виконана в дусі афінської школи Праксителя мармурова статуя юного Діоніса із Пантікапею.
Більшість пам'яток пластики античного періоду, які збереглись на наших землях, становлять майже виключно археологічні знахідки. З-поміж них — мармурова стела (зображення двох воїнів у корінфських шоломах), надгробний рельєф із оголеною фігурою античного воїна, фрагментарно збережений унікальний твір — частина архітектурного фриза, виконаного з кримського вапняку. Фриз зображає битву скіфів з амазонками (IV—III ст. до н.е.).
У полісах Північного Причорномор'я поширився у пластиці жанр скульптурного портрета, зокрема в містах Боспорського царства, оскільки в Ольвії та Херсонесі скульптурні портрети трапляються рідше.
Високий мистецький рівень характерний для портрета понтійського царя Мітридата VI Евпатора із Пантікапея II—І ст. до н.е.
Збереглось бронзове погруддя внучки царя Мітридата Динамії (І ст. до н.е.) у гостроконечній шапочці, прикрашеній срібними зірками.