50. праця “логіко-філософський трактат” належить:
а) г. спенсеру;
б) о. конту;
в) л. вітгенштейну;
г) к. попперу.
51. у синергетичній науковій картині світу домінує ідея:
а) багатоваріантного та незворотнього становлення, а світ уявляється як поле співіснуючих можливостей;
б) однозначної причинно-наслідкової залежності, передбачуваності всіх станів світу;
в) гнучкої детермінації, що враховує випадковості;
г) детермінації тільки на рівні системи в цілому.
52. закономірності та умови протікання швидких лавиноподібних процесів нелінійного, самостимулюючого зростання розкриває:
а) синергетика;
б) принцип невизначеності гейзенберга;
в) загальна теорія відносності;
г) еволюційна теорія.
53. майбутнє є принципово невизначеним та відкритим. така позиція притаманна:
а) класичній науковій картині світу;
б) постнекласичній науковій картині світу;
в) некласичній науковій картині світу;
г) давньогрецьким космоцентричним на світ.
54. синергетика як теорія самоорганізації розроблена:
а) і. пригожиним;
б) а. ейнштейном;
в) в. гейзенбергом.
г) в. вернадським.
55. в синергетичній концепції:
а) хаос уявляється суто деструктивним началом світу;
б) розвиток сприймається як поступовий, без альтернатив;
в) світ жорстко пов'язаний причинно-наслідковими відносинами;
г) хаос може виступати в якості створюючого начала; для складних систем існує декілька альтернативних шляхів розвитку.
56. до основних форм мислення належить:
а) уявлення;
б) судження;
в) відчуття;
г) сприйняття.
57. до методів емпіричного дослідження належать:
а) експеримент;
б) формалізація;
в) гіпотетико-дедуктивний метод;
г) сходження від абстрактивного до конкретного.
58. індукція – філософський і загальнонауковий метод:
а) руху знання від всезагального, закономірного до окремого, особливого;
б) руху знання від окремого, особливого до всезагального, закономірного;
в) розкладу єдності на множинність, цілого на частини, складного – на його компоненти;
г) об’єднання елементів, що отримані у результаті аналізу, в систему.
59. питання “що вивчається в експерименті – сама річ чи її взаємодія з приладом”, виникає у методології:
а) xvii століття;
б) xviii століття;
в) xix століття;
в) перша половина xx століття.
60. виникнення експерименту пов’язують з іменем:
а) дж. бруно;
б) і. ньютона;
в) г. галілея;
в) й. кеплера.
61. диссипативні структури – це:
а) системи, які постійно пі коливанням;
б) системи, у яких при значних відхиленнях від рівноваги виникають упоряджені стани, однак в процесі їх утворення ентропія зростає, йде розсіювання енергії;
в) закриті системи, в яких зростання ентропії означає незворотність термодинамічного процесу;
г) системи, у яких мають місце електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання.
62. складно організованим системам не можна нав’язувати шляхи їх розвитку, скоріше треба зрозуміти, як сприяти їх власним тенденціям розвитку, як виводити системи на ці шляхи. такий висновок слідує з основоположень:
а) теорії відносності;
б) синергетики;
в) еволюціонізму;
г) законів збереження.
63. жодна класифікуюча система не є достовірно істиною, а лише “істиною за угодою”. дійсний процес науки є кумулятивним і здійснюється на міцному і “доведених фактів”, зміни ж на теоретичному рівні понять чисто інструментальний характер. це твердження належить методологам:
а) історизму;
б) конвенціоналізму;
в) індуктивізму;
г) фальсифікаціонізму.
64. верифікація – це:
а) перевірка, становлення істинності шляхом порівняння наукового висловлювання з дійсністю прямо або опосередковано;
б) спростування, здатність теорії бути спростованою;
в) відповідність наукової теорії парадигмі;
г) зіставлення споріднених або альтернативних теорій.
65. методологія емпіризму – це методологія:
а) експериментального дослідження світу;
б) розумоосяжного пізнання;
в) включно споглядання, невтручання у природний хід речей, явищ, процесів;
г) “вродженого знання”, “вроджених ідей”.
Короче сори но не говорю по Украински