<Спросят: кто же из поэтов вполне осуществил идеал поэта? ответ самый простой: никто. Ещё не один ангел не сходил с неба играть перед людьми на лире… Но здесь главное не в достижении, а в стремлении достигнуть>. Именно неуёмное стремление приблизиться к недостижимой тайне самовитого Слова, желание достигнуть художественного совершенства и отличает одного из самых интересных авторов. Особенно ярко это качество проявляется в его попытках сонетов великого английского поэта и драматурга Уильяма Шекспира.
Для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...
Объяснение:
ответ к заданию по русскому языку
