Флейта- пікколо - дерев'яний духовий музичний інструмент , різновид поперечної флейти, найвищий за звучанням інструмент серед духових. Володіє блискучим, у форті - пронизливим і свистячим тембром. Мала флейта вдвічі коротше звичайної і звучить на октаву вище , причому ряд низьких звуків на ній витягти неможливо. Ноти для зручності читання пишуться на октаву нижче. Механічно мала флейта влаштована рівнозначно звичайної і в силу цього характеризується в цілому тими ж виконавськими особливостями . Спочатку в рамках оркестру мала флейта призначалася для того , щоб посилювати і подовжувати вгору крайні октави великий флейти , і застосовувати її рекомендувалося скоріше в опері чи балеті , ніж у симфонічних творах. Це було пов'язано з тим , що на ранніх етапах свого існування в силу недостатньої удосконаленням мала флейта характеризувалася досить різким і дещо грубим звучанням , а також малим ступенем гнучкості. Слід також зазначити , що цей різновид флейти досить вдало поєднується з дзвінкими ударними інструментами і барабанами ; крім того , мала флейта може поєднуватися в октаву з гобоєм , що також породжує виразне звучання.
В результате колониальных захватов существенно изменилась жизнь как в метрополиях, так и колониях.
В метрополиях сосредоточивались высшая власть и богатства, «выжатые» из всего населения империи. Олицетворением этой власти во многих европейских столицах (Лондоне, Париже, Амстердаме, Вене, Берлине) были не только королевские дворцы, но и деловые центры, где располагались банки, конторы крупных промышленных компаний, биржи, размещавшиеся в монументальных многоэтажных домах. Определённая доля накапливавшихся здесь капиталов выделялась и тем, кто составлял часть машины управления империями, - чиновникам, военным, техническим специалистам и др. У подножия имперских пирамид находились миллионы крестьян, городских и сельских рабочих. Оплата их труда была крайне низкой. Так, в Англии в начале XX в. доход рабочего был почти в 10 раз меньше, чем у высшего чиновника государственного аппарата. Особенно тяжело приходилось подавляющему большинству населения колоний, которое испытывало двойной гнёт – со стороны собственных правителей и колониальных властей.
