На мой взгляд это вполне имеющая место паралель. МЫ привыкли говорить о гигантских и поворотных реформах царя-преобразователя, однако на мой взгляд Людовик сделал для франции не меньше, а может быть и больше. Давайте пройдемся по верхам: Петр дал России флот, армию, новую административную системы, промышленность, торговлю, новый календарь, новые нравы, открыл для нас другие стрпаны, а отсюда и новые перспективы... А разве Король-Солнце дал Франции меньше : флот (попытка Ришель мною не забыта, однако Фронда ее загубила), армию (самую сильную в Европе), промышленность, новые колонии, торговлю (пускай не все задумки Кольбера удались, но они очень сильно простимулировали экономику века XVIII), новую систему управления и организации высшей власти, в конце концов французы получили свой французский язык. А к этому можно прибавить культурный бум , который захлестнул Францию, сделав ее предметом зависти всех народов. Отличие (я говорю сейчас в общем, а не о деталях), лишь в методах: если Пётр рубил с плеча, то Людовик преобразовывал свою страну цивилизованно
Аванга́рд у кіно́ — напрям, що виник у Франції після Першої світової війни. Згодом поширився в інших країнах.
Режисери авангарду у кіно на чолі з Л. Деллюком виступили проти комерційного кінематографа, який копіював твори театру і літератури, вважали, що його розвиток має бути пов’язаний із запитами глядача. Авангард у кіно не мав чіткої ідейної програми. Його представники виступали за оновлення кіноформи, надавали перевагу засобам кіновиразності (деталь, ракурс, світлотінь, метафора).
Серед представників авангарду у кіно — Ж. Епштейн, Ж. Дюлак, Ж. Ренуар, А. Ганс.
Розрізняють три течії авангарду у кіно:
перша (1920–1925) — французька школа, що була естетично новою, але цілком не розривала зв’язків із класичним кіно, вона отримала назву французького імпресіонізму;
друга (1921–1926) і третя (1927–1930) були міжнародними, радикальнішими за першу; друга — пов’язана з дадаїзмом і сюрреалізмом;
третя, соціальна, документальна, — з концепцією «Кіно-ока» Дз. Вертова.