При отравлении уксусной эссенцией наступает сильнейший химический ожог органов пищеварения (слизистые рта, желудка, пищевода. кишечника), начинается сильнейшая интоксикация, нарушение работы печени, почек. Наступает дыхательная недостаточность. Сразу человек не умирает, и, если не оказать , ужасно мучается. Сколько- это зависит от количества принятого яда, организма человека и от скорости оказанной .
После оказания первой , начнется интенсивное лечение осложнений и продолжается это лечение иногда всю оставшуюся жизнь.
Объяснение:
Вареники: історія традиційної української страви
Українські вареники корінням ідуть у турецьку кухню. Страву дюш-вар – варені пиріжки з прісного тіста з начинкою – здавна готували в Туреччині. В Україні назва трансформувалася у схожу "вара-ники", а згодом – "вареники". У назві відображено і метод приготування страви – варіння. Традиційними начинками були шкварки, картопля, капуста, цибуля, сир, вишні, мак, калина, сухофрукти. На Полтавщині і Чернігівщині готували вареники з борошняною начинкою. Для цього сало висмажували до сухої шкварки, у киплячий жир додавали борошно. Такою засмажкою і начиняли вареники. Оскільки шкварки на зубах тріщали, страву називали ще "варениками з піском". "Ситні вареники" готували на Харківщині. Начинками були капуста, горох, квасоля. На заході України вареники називали вареними пирогами, але сама страва мало відрізнялася від тієї, яку готували в центрі України. Тісто для вареників робили з пшеничного, житнього і гречаного борошна. Прототип же вареників – турецький дюш-вар – готували на основі кислого молока. У кухнях народів світу є страви, схожі на українські вареники: італійські равіолі, грузинські хінкалі, сибірські пельмені, монгольські манти, китайські дімсами.
гвозди, винты, болты, шурупы, шпилька, анкеры, дюбели, конфирмат, шкант,уголок