Строй имеет следующие элементы:
Шеренга (польск. szereg, от итал. schiera) — строй, в котором военнослужащие размещены один возле другого на одной линии плечо с плечом[2], на установленных интервалах[3].
Интервал — расстояние по фронту между военнослужащими (машинами), подразделениями и воинскими частями.
Фронт — сторона строя, в которую военнослужащие обращены лицом (машины — лобовой частью).
Тыл (тыльная сторона) — сторона или часть строя, боевого порядка, оперативного построения войск (сил), противоположная фронту.
Фланг — правая (левая) оконечность строя. При поворотах строя названия флангов не изменяются.
Ряд — два военнослужащих, стоящих в двухшереножном строю в затылок один другому. Если за военнослужащим первой шеренги не стоит в затылок военнослужащий второй шеренги, такой ряд называется неполным.
Глубина строя — расстояние от первой шеренги (впереди стоящего военнослужащего) до последней шеренги (позади стоящего военнослужащего), а при действиях на машинах — расстояние от первой линии машин (впереди стоящей машины) до последней линии машин (позади стоящей машины).
Ширина строя — расстояние между флангами.
Линия машин — строй, в котором машины размещены одна возле другой на одной линии.
Колонна — строй, в котором военнослужащие расположены в затылок друг другу, а подразделения (машины) — одно за другим на дистанциях, установленных уставом или командиром.
Направляющий — военнослужащий (подразделение, машина), движущийся головным в указанном направлении. По направляющему сообразуют своё движение остальные военнослужащие (подразделения, машины).
Замыкающий — военнослужащий (подразделение, машина), движущийся последним в колонне.
Дистанция — расстояние в глубину между военнослужащими (машинами), подразделениями и воинскими частями.
Разновидности строя:
Развёрнутый строй:
одношерёножный строй
двухшереножный строй
Походный строй:
в колонну по одному
в колонну по два
Объяснение:
Объяснение:
У фізіологічному плані межі підліткового віку приблизно збігаються із навчанням дітей у 5-8-х класах середньої школи та охоплюють вік від 11—12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку людини відображено в інших його назвах: «перехідний», «критичний», які фіксують складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються у цей період. Перехід від дитинства до дорослої людини — це основний зміст і специфічна відмінність всіх сторін розвитку в цей період: фізичного, розумового, етичного, соціального.
Найважливішим чинником фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, у зв'язку з яким відзначаються неврівноваженість, підвищена збудливість, порівняно часті та швидкі зміни настрою, що накладає певний відбиток на характер фізичної та розумової працездатності.
Важливість підліткового віку визначається ще й тим, що в ньому окреслюються загальні напрями формування моральних і соціальних настанов особистості.
Усе це накладає певний відбиток на розвиток рухової функції. У цьому віці швидко розвивається м'язова система. До 16 років інтегральний показник відносної сили восьми основних м'язових груп досягає приблизно 90% можливого збільшення. Особливо інтенсивно зростають м'язові групи, що забезпечують вертикальне положення та ходьбу. Такий розвиток м'язової системи є передумовою для опанування складно координованих рухів. Однак слід мати на увазі, що опорно-руховий апарат учнів цього віку ще є недосконалим.
Пристосованість дітей до фізичних навантажень значною мірою залежать від стану вегетативних функцій, здебільшого серцево-судинної та дихальної систем. Розвиток першої з них відбувається в цей час відносно рівномірно, розміри серця збільшуються вдвічі, відношення маси серця до маси тіла наближається до аналогічних показників дорослих. Велика частота серцевих скорочень (80-90 уд/хв) і швидший кровотік забезпечують тканини гарним «харчуванням». Частота дихання є значно більшою, ніж у дорослих, а життєвий обсяг легенів — у 1,5 рази меншим, ніж у дорослих.
В учнів середнього шкільного віку в період статевого дозрівання гаються збудливість і нестабільність у роботі мозку, що позначається на погіршенні формування рухових навичок. У цьому віці учні вже можуть не тільки керувати своїми рухами в різноманітних умовах, але й засвоювати тонкощі тактичного мислення. Від дорослих їх відрізняє тільки недостатня витривалість. Здатність виконувати прості зорово-моторні завдання поліпшується вже в 12 років і продовжує розвиватись до 16 років. Завдання, що потребують сприймання складних ситуацій, перероблення великої кількості інформації та обирання дій, виконуються найкраще з 14-річного віку, тому у підлітків необхідно розвивати здатності до оперативного мислення.
