В ЖИЗНИ СЛИШКОМ МНОГО опасностей .Идёшь по улице и незнаешь что за углом ,какая там опасность .В жизни нас много опасностей подстерегают ,поэтому надо быть на чеку .Вот маленький ребёнок, подходит к плете и начинает трогать раскалённую плиту, но у ребёнка даже в мыслях не было ,что она горячая он думал ,что она не опасная её можно трогать. Или вот идёт человек ,разговаривает по телефону и не смотрит под ноги ,люк открыт и человек падает в люк, но если бы человек смотрел под ноги и не разговаривал, этого бы не произошло ,он не знал ,он просто шёл не ожидая опасностей.
Модерна доба привчила нас бачити в історії насамперед «історію народів», «історію націй». Натомість в ранньому середньовіччі ніяких «національних держав» не існувало. І політична воля, спритність, а іноді і навіть хитрість володарів часто були куди вагомішим фактором державотворення, а не доволі ефемерне як на ті часи народне волевиявлення.
Объяснение:
Звісно, самі ці володарі не були "людьми без роду і племені". Проте часто-густо одноплемінники володаря складали хоч активну, але меншість серед його мешканців країни.
І, щоб зміцнити свою державу та утвердити її в колі сусідів, монархи – охоче чи не дуже – сприймали мову, релігію, культуру підкорених народів, насамперед тих, які знаходилися на вищому щаблі цивілізаційного розвитку.
В деяких випадках це, звісно, призводило до того, що одноплемінники володарів зрештою "розчинялися" серед упосліджених, але чисельніших їхніх підданих.
Але тоді, коли "перевдягання" дозволяло меншості набути досвід і навчитися керувати державою, вона досить швидко перетворювалася на більшість і перевершувала здобутки "вчителів".
Яскравим прикладом такого "конструювання державності", є історія Мьянми, або ж, як звикли називати цю державу у світі з колоніальної доби, Бірми. Варто зауважити, що бірманці не лише не складали більшості в населеній ними країні, а й не були у ній першопоселенцями.
Племена мьянма (такою насправді є самоназва цього народу – О.М.) з'явилися в країні не раніше IX сторіччя. І потрапили до неї разом з вояками володаря сусідньої держави Наньчжао, яка в ранньому середньовіччі обіймала територію теперішньої китайської провінції Сичуань.
У кількох війнах армія Наньчжао розгромила місцеву державу Шрікшетра, населену спорідненим із бірманцями, але все ж таки окремим народом п'ю. Столиця Шрікшетри Тарекітара була спалена, а її мешканців обернули на рабів і переселили до Наньчжао як звичайну військову здобич. Розорені і знелюднені були й сусідні області. До них і посунули переселенці з півночі.
Серед мігрантів були, зокрема, й племена мьянма. Вони заселили багату на родючі ґрунти долину Чауси та деякі сусідні землі. З часом бірманці поширили свій вплив і далі на захід, зокрема й на Паган (або ж за прийнятою нині транскрипцією Баган – О.М.) – фортецю, збудовану володарями Наньчжао для контролю над середньою течією найбільшої бірманської річки Іраваді.
Втім, на той час загарбники-наньчжао вже залишили непривітні для них південні краї і повернулися до своїх гір.
2) 135 : 45 = 3 (ящ.) - нужно для урожая фруктов с одного дерева
3) 17 * 3 = 51 (ящ.) - всего с яблоками
4) 28 * 3 = 84 (ящ.) - всего с грушами
Ответ: 51 и 84 ящика.