У своєму державному устрої у 18-му столітті Королівство Франція було абсолютною монархією, що спиралося на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духовенства і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семирічної війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Объяснение:
это причина
ГУННЫ-По мнению К. А. Иностранцева, поддержанного Л. Гумилевым «Кочевавший к северу от Китая… народ хунну образовался из усилившегося тюркского рода. Значительная часть подчиненных племен состояла тоже из турков, хотя… в состав государства входили другие племена, как то: монгольские, тунгузские, корейские и тибетские. В Северо-Западной Азии и в Восточной Европе турки хунну, или гунну, столкнулись с другими племенами. Прежде всего на их пути стояли племена финские. Чем далее двигались гунны, тем более редел среди них турецкий элемент».[10]
Вторжение гуннов, которое, как и миграция сарматов в предыдущий период, было обусловлено этническими сдвигами в средней Евразии, имело далеко идущие исторические последствия для дальнейшего развития западной Евразии. Вторжение гуннов положило начало «Великому переселению народов». В правление Аттилы (434—453) гуннское объединение с центром в Паннонии достигло максимальной экспансии, охватив территорию от Волги и Кавказа до Рейна. После смерти Аттилы в 453 году Империя гуннов распалась, и гунны были поглощены новыми группами прибывавших с востока кочевников.
